Справа № 128/1766/17
УХВАЛА
10 вересня 2018 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
судді Ганкіної І.А.,
при секретарі Жигаровій Д.О.
за участю прокурора Каменяр О.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
захисника Самсонюка В.В.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці об'єднане кримінальне провадження № 12017020100000562 від 25.05.2017 року та № 12017020100000605 від 02.06.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 обвинувачується вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, враховуючи, що ризики, які стали підставою, для встановлення ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли. При цьому прокурор просила врахувати суд те, що обвинувачений під час досудового слідства був оголошений в розшук, раніш вже вчиняв злочини, що свідчать про схильність до вчинення порушень та вважає, що обвинувачений перебуваючи на волі може впливати на свідків, та іншим чином перешкоджати у вчиненні необхідних судових процесуальних дій.
Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Самсонюк В.В. заперечили проти клопотання прокурора, вважають підставу для продовження строку тримання під вартою надуманими. Захистник просив врахувати, що обвинувачений не переховувався від слідства, регулярно відмічався в інспекції по виконанню ст. 76 КК України за попереднім вироком, має на утриманні дружину та неповнолітню дитину, постійне місце проживання, підробляв вантажником. Захисник Самсонюк В.В. просив врахувати чисельні порушення допущені на стадії досудового розслідування, позбавлення права на захист, та просив змінити обвинуваченому міру запобіжного заходу на не пов'язану з триманням під вартою, а саме, на особисте зобов'язання.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд враховує, що у відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України та був продовжений за ухвалами суду.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зустрічне клопотання захистника сторони обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_1, віднесений відповідно до ст.12 КК України, до тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України строком покарання від 3 до 6 років позбавлення волі, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілого та свідків, які підлягають виклику до суду, уникати явки до суду. Також суд враховує, що ОСОБА_1 офиційного не працевлаштований, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, батьком дитини народженої від матері ОСОБА_3 в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 зазначений ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, що позбавляє суд можливості враховувати наявність дитини на утримані саме обвинуваченого.
Крім того, суд зазначає, що обвинувачений є раніш неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, що свідчить про схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Останній раз обвинувачений притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного, корисного злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за яким йому 15.06.2017 року було постановлено вирок у виді 5 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України.
Також суд враховує, що згідно даних, встановлених судовим рішенням, а саме ухвалою Вінницького міського суду від 23 листопада 2017 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року був встановлений ризик, який став одною з підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою, а саме, оголошення в розшук на стадії досудового розслідування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в зв'язку з чим в задоволенні клопотання обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу не пов'язаного з утриманням під вартою слід відмовити, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволити.
Виходячи з того, що на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження триває, не є допитаною частина свідків, потерпілий ОСОБА_5, не досліджено докази, суд вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_1 строком до 2 місяців.
Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м'які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження, тому в задоволенні клопотання сторони обвинуваченого, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора - задовольнити.
В задоволенні клопотання сторони обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, строком до 2 місяців - до 08 листопада 2018 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Ганкіна
