Справа № 128/1766/17
УХВАЛА
14 січня 2020 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці об`єднане кримінальне провадження № 12017020100000562 від 25.05.2017 року та № 12017020100000605 від 02.06.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 обвинувачується вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання, щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, враховуючи, що на даний час зберігаються ризики, які стали підставою, для встановлення ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, ризики передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Також просив врахувати, що обвинувачений є раніш судимим, по справі не допитаний потерпілий тому зберігається можливість вчинення тиску на вказану особу.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов`язання, мотивуючи тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України для застосування запобіжного заходу у виді триманні під вартою відсутні. Проти клопотання прокурора заперечив.
Обвинувачений ОСОБА_4 у вирішенні клопотання прокурора поклався на думку суду.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд враховує, що у відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України та був продовжений за ухвалами суду у відповідності до вимог КПК України.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , віднесений відповідно до ст.12 КК України, до тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України строком покарання від 3 до 6 років позбавлення волі, що дає підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілого, який підлягає виклику до суду та уникати явки до суду. Також суд враховує, що ОСОБА_4 є раніш судимим за вчинення умисних корисних злочинів, зокрема передбачених ст.185 КК України, а також ст.187 КК України. Останній вирок постановлений Вінницьким міським судом 15.06.2017р. за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України з застосуванням нормативних положень ст.75 КК України, що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення правопорушень. ОСОБА_4 офіційного не працевлаштований, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, батьком дитини народженої від матері ОСОБА_6 в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 зазначений ОСОБА_7 , а не ОСОБА_4 , що позбавляє суд можливості враховувати наявність дитини у обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
Таким чином, наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з обвинувачення ОСОБА_4 є неодноразово судимім, за вчинення умисних, корисних злочинів, йому інкримінується кримінальне правопорушення, яке є тяжким, вчиненим в період відбуття випробувального терміну за попереднім вироком, що свідчить про наявність ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбаченіст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в зв`язку з чим клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до задоволення.
Виходячи з того, що на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження триває, судове слідство не закінчено, не є допитаним потерпілий ОСОБА_8 , не досліджено письмові докази в повному обсязі, суд вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_4 строком до 2 місяців.
Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м`які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження, в задоволені клопотання обвинуваченого відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 327, 331 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5 щодо зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задоволити.
Продовжити строкдії запобіжногозаходу тримання підвартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який обвинувачуєтьсяу вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.185 КК України, строком до 2 місяців до 14 березня 2020 року включно.
Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 120420,00 (сто двадцять тисяч чотириста двадцять) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області (Одержував коштів ТУ ДСАУ в Вінницькій області, Депозит 37315033000401, Код ЄДРПОУ 26286152, Банк Державне казначейство України, м. Київ, МФО 820172).
У разі внесення застави на ОСОБА_4 покладаються наступні обов`язки:
-Прибувати до суду за викликом суду;
-Не відлучатися із населеного пункту, а саме з місця проживання в АДРЕСА_1 - без дозволу суду;
-Повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;
-Здати на зберігання до відповідних органів, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, щодо їх права на в`їзд з України та в`їзд в Україну;
-Утриматися від спілкування з особами, які являються свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;
Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останнього буде застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області на протязі 7 діб з моменту її проголошення в частині продовження строку тримання під вартою.
Суддя ОСОБА_1
