УКРАЇНА
ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
справа № 201/15400/16-ц
провадження № 8/201/23/2018
УХВАЛА
12 жовтня 2018 року місто Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,
за участю секретаря Кияшко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2017 року про часткове закриття провадження у цивільній справі № 201/15400/16-ц за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Бабенко Хорхе, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договорів купівлі – продажу, визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсним публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернулася до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017 про часткове закриття провадження у цивільній справі № 201/15400/16-ц за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Бабенко Хорхе, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів купівлі продажу, визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності, про закриття провадження в частині вимог - визнання недійсними публічних торгів.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1, як убачається із змісту самої заяви, як на підставу цього посилається на ч.1 та п.1,2 ч.2 ст.423 ЦПК України, тобто на істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; а також: «скасування постанови про відкриття справи про банкрутство із закриттям провадження виключає обов’язкову господарську компетенцію щодо вирішення цього спору», оскільки: «через скасування Постанови Господарського суду Запорізької області від 05.09.2016 про визнавання ТОВ «Сільгосптандем» банкрутом з одночасним закриттям провадження позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсними публічних торгів, проведених 12.10.2016 Правобережною товарною біржою з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», а саме: квартири № 13 по вул. В. Моссаковського (ОСОБА_7) буд. 8, що у м. Дніпро за характером правовідносин та суб’єктивним складом сторін відносяться до цивільної юрисдикції».
В судове засідання сторони подали письмові заяви, відповідно до яких сторона заявника наполягає на скасуванні судового рішення за нововиявленими обставинами, інші – заперечують.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, вивчивши доводи, викладені у заяві про скасування судового рішення за нововиявленими обставинами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.10 ст.10 ЦПК України, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В даному випадку ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017 у даній справі під головуванням судді Ткаченко Н.В., провадження щодо позовних вимог про визнання недійсними публічних торгів, проведених 12.10.2016р. Правобережною товарною біржою з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», а саме квартири АДРЕСА_1 (ОСОБА_7) в м. Дніпро, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (ОСОБА_7) в м. Дніпро, виданого 28.10.2016р. приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_3 Бабенко Хорхе, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 (ОСОБА_7) в м. Дніпро за ОСОБА_3 Бабенко Хорхе та поновлення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 – закрито.
При прийнятті цього судового рішення, суд виходив з наступного:
«п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України передбачено, що провадження по справі підлягає закриттю, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В ході розгляду справи представники відповідача ОСОБА_3 Бабенко Хорхе, не погоджуючись із позовними вимогами ОСОБА_1, вважали, що частина позовних вимог, яка стосується визнання недійсними публічних торгів, проведених 12.10.2016р. Правобережною товарною біржею з реалізації майна банкрута – ТОВ «Сільгосптандем», квартири АДРЕСА_3 (ОСОБА_7) в м. Дніпро; визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (ОСОБА_7) в м. Дніпро, видане 28.10.2016р. приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_3 Бабенко Хорхе, - не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.
Згідно ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За п. 7 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Пунктом 33 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)» роз'яснено, що у разі продажу майна до господарського суду можуть бути оскаржені результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону (частина третя статті 55 Закону).
Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» результатом аукціону є договір купівлі - продажу майна, укладеного на аукціоні. В розумінні Цивільного кодексу України недійсним може бути визнаний лише певний правочин.
Відповідно до наданих Правобережною товарною біржею документів вбачається, що зміст договору про проведення аукціону укладений з дотриманням вимог ст. 51 Закону; оприлюднення оголошення про проведення аукціону здійснено у відповідності до вимог ст. 58 Закону; зміст оголошення про проведення аукціону здійснено з додержанням вимог ст. 59 Закону; оприлюднені оголошення про проведення аукціону відомості про майно; додержані строки проведення аукціону у відповідності до ст. 52 Закону; додержані вимоги до початкової вартості майна банкрута при проведенні аукціону відповідно до ст. 57 Закону; оформлення результатів аукціону з продажу майна банкрута, у тому числі здійснення розрахунків, було проведено у відповідності до вимог ст.ст.50,71,74,75 Закону.
За п. 8 ст. 44 цього Закону спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.
Крім цього, одним зі способів набуття права власності є придбання майна з прилюдних торгів. Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною у судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. 1,2,3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Такий висновок зазначений в постанові ВСУ від 24.10.2012р. у справі № 6-116цс12. Однак, у даному випадку має місце продаж майна банкрута відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, питання продажу майна, у тому числі розгляд спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, повинні розглядатися у межах провадження справи про банкрутство ТОВ «Сільгосптандем», а саме: у порядку, визначеному ГПК України, що передбачено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним законом і норми якого мають пріоритет у застосуванні.
Підлягають закриттю й позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (ОСОБА_7) в м. Дніпро, виданого 28.10.2016р. приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_3 Бабенко Хорхе, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_3 (ОСОБА_7) в м. Дніпро за ОСОБА_3 Бабенко Хорхе та поновлення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 (ОСОБА_7) в м. Дніпро за ОСОБА_1, оскільки відповідно до ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної), дій чи бездіяльності.
Отже, заявлений спір у частині даних вимог не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, справа не має встановлених нормами ЦПК України ознак цивільної юрисдикції і в цій частині повинна вирішуватись в порядку адміністративного судочинства за наявності спору, що також є підставою для закриття провадження у справі у цій частині.
Заперечення представника позивачки щодо закриття провадження в певній частині позовних вимог безпідставні, оскільки не обґрунтовані нормами права, отже не приймаються до уваги».
ОСОБА_1 з ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року не погодилась та подала апеляційну скаргу.
За результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу задовільнив частково - ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року - скасував в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 JL, треті особи - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6. Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності та передав питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року залишено без змін.
Отже, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська залишаючи позовні вимоги ОСОБА_10 в частині визнання недійсними публічних торгів, проведених 12.10.2016р. Правобережною товарною біржою з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», а саме квартири № 13 по вул. В. Моссаковського (ОСОБА_7) буд. 8. що у м. Дніпро без розгляду виходив з того, що визнання продажу майна, у тому числі розгляд спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, повинні розглядатися у межах провадження справи про банкрутство ТОВ «Сільгосптандем». Погоджуючись із законністю такого рішення апеляційний суд Дніпропетровської області зазначив, що в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами про визнання недійсними публічних торгів, проведених 12.10.2016 р. Правобережною товарною біржою з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», а саме квартири № 13 по вул. В. Моссаковського (ОСОБА_7) буд. 8, що у м. Дніпро, ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року підлягає залишенню без змін, оскільки за п. 7 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тобто оскаржувана ухвала в цій частині постановлена відповідно до норм діючого процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
З наведеного вбачається, що ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року у нескасованій частині набрала законної сили, а відтак, на підставі ч.1 ст.423 ЦПК України може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами.
Так, відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч.1.ст. 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1,3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
В даному випадку слід взяти до уваги встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особливості здійснення ліквідаційної процедури у провадженні справи про банкрутство. Зокрема:
Частиною 8 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.
Частиною 3 ст. 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» унормовано, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Відповідно до абз. 16 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» учасники у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Пунктом 33 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)» роз'яснено, що у разі продажу майна до господарського суду можуть бути оскаржені результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону (частина третя статті 55 Закону).
Відтак, з огляду на спеціальний статус зазначеного Закону до правовідносин, що виникли в даному випадку та його спрямованість, положення норми ч.3 ст. 55 цього Закону слід тлумачити таким чином, що питання про визнання результатів аукціону недійсними повинно розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство.
ОСОБА_1 незважаючи на визначену Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» процедуру подачі заяви про визнання недійсними результатів аукціону про продаж майна боржника та застосування наслідків недійсності договору, вбачала для себе розвиток подій у інший спосіб, як-то шляхом пред’явлення позову до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, який є судом загальної юрисдикції, зокрема про визнання недійсним публічних торгів, тобто очевидно - з юридичною помилкою.
Верховний Суд України у Постанові №16/047 від 13.04.2016р. у справі № 908/4804/14 дійшов висновку про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, висловивши таку правову позицію про розгляд у межах провадження у справі про банкрутство всіх майнових спорів до боржника, Верховний Суд України змінив свою правову позицію зазначену у Постанові №15/090 від 20.05.2015 р. у справі №5016/1284/2012(5/45) про можливість розгляду окремих спорів (позовних вимог про визнання угод недійсними) поза межами провадження у справі про банкрутство.
Такі висновки Верховного Суду України у Постанові від 13.04.2016р. звільняють суди від виконання вказівок, які ґрунтувалися на правовій позиції про можливість розгляду в позовному провадженні окремих категорій спорів, яка була висловлена у Постанові №15/090 від 20.05.2015р. у справі №5016/1284/2012(5/45)». Слід керуватися правовою позицією, яка є актуальною на теперішній час.
З огляду на викладене, суд не може взяти до уваги вказані доводи заявника щодо необхідності скасування судового рішення (вищезгаданої ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017), та вважає, що наведені ним підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами не відповідають вимогам ст.423 ЦПК України, а відтак, не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Частиною 4 статті 423 ЦПК України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.1981р. «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» (надалі - Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1), як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона буда недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов'язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо).
Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог ст.15 ЦПК.
Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1, при розгляді заяви або подання про перегляд судового рішення у зв'язку із скасуванням рішення, вироку, ухвали, постанови суду по іншій справі або постанови іншого органу необхідно мати на увазі, що скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання (наприклад, виконком міської, районної Ради народних депутатів скасував своє рішення з приводу безоплатного вилучення самовільно збудованого громадянином будинку і дав згоду узаконити будівлю).
Під постановою іншого органу у цих випадках слід вважати як постанову органу державного управління, так і іншого (наприклад, господарського, кооперативного, профспілкового), в компетенцію якого входило вирішення питання.
Аналогічні роз’яснення надані у п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30 березня 2012р. «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», відповідно до яких нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
В даному випадку ОСОБА_1 не позбавлена права подати заяву про визнання результатів аукціону недійсними в межах провадження у справі про банкрутство, доказів про зворотне нею не надано.
За змістом положень статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
У справах «Совтрансавто-Холдінг проти України», «Пономарьов проти України», «Устименко проти України», «Христов проти України», «Желтяков проти України» «Рябих проти Росії», Європейський Суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду, який передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів, та що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Виходячи з правого аналізу норм ЦПК України та практики ЄСПЛ, можна стверджувати, що винятком з принципу остаточності рішень суду є наявність підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, тобто нововиявлених обставин у вигляді істотних для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 року у справі «Правєдная проти Росії», ЄСПЛ зазначено, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв’язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що підстави на які покликається заявник не можуть вважатися нововиявленими в розумінні закону та слугувати підставою для скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 55 Конституії України, ст.ст. 423-429 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішеннями Європейського суду з прав людини «Совтрансавто-Холдінг проти України», «Пономарьов проти України», «Устименко проти України», «Христов проти України», «Желтяков проти України» «Рябих проти Росії», «Правєдная проти Росії», -
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2017 року про часткове закриття провадження у цивільній справі № 201/15400/16-ц за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Бабенко Хорхе, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договорів купівлі – продажу, визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсним публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.С. Федоріщев
