Справа № 297/377/18
П О С Т А Н О В А
Іменем України
13 листопада 2018 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого: Собослой Г.Г.,
суддів: Кожух О.А., Куштан Б.П.,
секретаря: Микуляк Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 17 серпня 2018 року у справі №297/377/18 (Головуючий: Фейір О.О.), -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ДП «Берегівське лісове господарство» про визнання недійсним наказу «Про зміну організаційної структури, скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп» від 26.09.2017 року №198, визнання недійсним наказу «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське лісове господарство» ОСОБА_1» від 30.01.2018 року №6-к, поновлення на роботі на посаду головного економіста відділу економіки, обліку і звітності Державного підприємства «Берегівське лісове господарство», визнання недійсним записів у трудовій книжці ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача щодо безпідставного звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, визнання факту дискримінації в діях відповідача за захищеною ознакою звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав, стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 300 000 грн. та стягнення судових витрат у розмірі 3 000 грн..
Позовні вимоги мотивовано тим, що у липні 2015 року ОСОБА_1 приїхав до м.Берегова з м.Луганська, як внутрішньо переміщена особа і 30 липня 2015 року позивача було прийнято на роботу до Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на посаду головного економіста відділу економіки, обліку і звітності.
27 вересня 2017 року позивач отримав попередження про звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України, а на підставі наказу від 30.01.2018 року був звільнений з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
ОСОБА_1 вважає, звільнення незаконним, у зв'язку з тим, що наказ «Про зміну організаційної структури, скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп» №198 від 26.09.2017 року, який став підставою для звільнення позивача прийнятий із грубим порушенням чинного законодавства, є необґрунтованим, в такому не розкривається зміст внесених змін в організацію виробництва і праці, відсутнє обґрунтоване подання на адресу профспілкового комітету про розірвання трудового договору з працівником, наказ не містить вказівок на об'єктивні причини необхідності скорочення. Крім того, позивач зазначає, що підстав для скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп» не було, таке є порушенням гарантій працівників та трудового законодавства, оскільки за 2017 рік у підприємства зросли обсяги реалізації, рівень заробітної плати працівників та платежу до бюджету, були виконані заплановані обсяги основних лісогосподарських заходів.
Відповідно до наказу №198 скорочується посада головного економіста ДП «Берегівський лісгосп» ОСОБА_1 і створений за межами компетенції директора підприємства, не відповідає вимогам КЗпП України, так як в такому відсутнє посилання на управлінський наказ Голови Держлісагентства України, як Голови уповноваженого органу управління, який скорочує чисельність або штат працівників відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року «Про державне агентство лісових ресурсів України». Держагентство, як уповноважений орган управління, своїми наказами №106 від 17.04.2013 року та №808 від 21.12.2011 року затвердив чисельність працівників підприємства лісового господарства, відповідно до яких скорочення посади головного економіста неможливе, оскільки на таку посаду затверджена тільки 1 людина. У наказі №6 використовується скорочена назва підприємства ДП «Берегівське ЛГ», яка не зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач посилається також на те, що п.1 наказу №6 не відповідає п.1 наказу №198, що свідчить про вільний виклад наказу №6, який не відповідає наказу про прийняття на роботу головного економіста ОСОБА_1 у зв'язку з чим наказ про звільнення підлягає визнанню недійсним. Записи, які містяться в його трудовій книжці, порушують вимоги п.2.14, п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, оскільки записи в трудовій книжці позивача не точно відповідають тексту наказу, у зв'язку з чим такі записи в трудовій книжці підлягають визнанню недійсними.
При вирішенні питання про надання згоди на його звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та при направленні директору листа про надання згоди на звільнення головного економіста ОСОБА_1 від 04.12.2017 року профспілковий комітет профспілкової організації грубо порушив затверджений порядок розгляду подання та надання згоди на звільнення працівника, не скористався правом внести свої пропозиції директору про відміну заходів, пов'язаних із звільненням працівників, порушив вимоги колективного договору.
Крім того, відповідач грубо порушив ст.42 КЗпП України, оскільки позивачу не було запропоновано іншу посаду з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, при скороченні посади не було враховано, що в сім'ї останнього немає інших осіб із самостійним заробітком, а також те, що він є внутрішньо переміщеною особою.
Оскільки, наказ №6 виданий з порушенням вимог, передбачених нормативними актами, директор Шойний Б.А. підписав такий за межами своєї компетенції і позивач просив визнати наказ про звільнення недійсним.
Позивач вважає дії директора Шойного Б.А. дискримінацією його, як внутрішньо переміщеної особи. Дискримінаційні дії проявились також внаслідок звернення позивача до прокурора Закарпатської області за захистом своїх прав. Така обставина мотивована тим, що на загальних зборах членів профспілкової організації відповідача 27.11.2017 року директор Шойний Б.А. використав факт звернення позивача до прокурора про відкриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_1, у зв'язку з чим просив колектив підтримати його дії на скорочення посади головного економіста.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив суд стягнути на свою користь моральну шкоду, оскільки його звільнення з роботи призвели до моральних страждань, спричинення тяжкого психологічного шоку внаслідок вимушених змін у житті, приниження ділової репутації, його дискримінації, погіршення здоров'я і самопочуття внаслідок постійних переживань.
Рішенням Берегівського районного суду від 17 серпня 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстави передбачені чинним законодавством для відмови у позові відсутні.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, представника ДП «Берегівське ЛГ» - Буря В.В., який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Встановлено, що наказом №36-к від 30 липня 2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду головного економіста відділу економіки, обліку і звітності ДП «Берегівське ЛГ» з 30.07.2015 року.
Наказом №6-к від 30.01.2018 року ОСОБА_1, як головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до копії наказу №198 від 26.09.2017 року «Про зміну організаційної структури, скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський ЛГ» з 27 грудня 2017 року скорочено і виведено зі штатного розпису підприємства, зокрема, посада головного економіста, а з 28.12.2017 року введено до штатного розпису до сектору економіки, обліку і звітності посаду завідувача сектору - головного економіста. Метою прийняття такого є упорядкування організаційної структури, оптимізація чисельності та штату, забезпечення більш ефективного виконання функціональних обов'язків працівників підприємства.
27 вересня 2017 року головного економіста ДП «Берегівський лісгосп» ОСОБА_1 попереджено, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату працівників на підставі наказу №198 від 26.09.2017 року, відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України «27 грудня 2017 року». Вакантна посада, яку ви можете обіймати за Вашою професією, спеціальністю та виходячи з попереднього досвіду роботи, на підприємстві відсутня.
Згідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Скорочення чисельності або штату працівників є одним із різновидів змін в організації виробництва і праці, також як і ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства.
Висловлена правова позиція Верховного Суду у постановах від 16.01.2018 року по справі №519/160/16-ц, постанові від 06.02.2018 року у справі №696/985/15-ц, згідно якої суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Таким чином, така підстава, як розірвання трудового договору, як скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією, передбачена КЗпП України і ОСОБА_1 було звільнено саме у зв'язку зі скороченням чисельності та штату з інших причин, а саме: з метою упорядкування організаційної структури, оптимізації чисельності та штату, забезпечення більш ефективного виконання функціональних обов'язків працівників підприємства і суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідачем було дотримано визначений законодавством порядок при звільнені.
Матеріалами справи стверджується, що 20.11 2017 року директором було внесено подання до профспілкового комітету ДП «Берегівське ЛГ» про надання згоди на звільнення головного економіста ОСОБА_1 на що профспілковим комітетом було надано згоду. Дане питання було обговорено на засіданні профспілкового комітету 27.11.2017 року і більшістю голосів було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Згідно до ч.2 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Суд першої інстанції встановив і не заперечується самим ОСОБА_1, що він звернувся до лікаря 30 січня 2018 року біля 15:15 год., оскільки прийом лікаря розпочався тільки з 14:00 год., а позивач прийшов зазвичай на роботу і близько 10:00 год. к.ч. йому надано для ознайомлення наказ про звільнення та прийшовши на роботу позивач не повідомив керівництво, що перебуває на лікарняному.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
За бажанням ОСОБА_1 перед звільненням йому була надана невикористана відпустка згідно наказів №212 від 18.12.2017 року із 19.12.2017 року по 15.01.2018 року та наказу №12 від 10.01.2018 року з 16 січня 2018 року по 30 січня 2018 року і з врахуванням вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про відпустки» відповідач обґрунтовано звільнив позивача у останній день відпустки, тобто 30 січня 2018 року.
Вимоги позивача про звільнення його у зв'язку з дискримінацією на підставах звернення ним до правоохоронних органів щодо неправомірних дій директора Шойного Б.А. не знайшло свого підтвердження ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, надана оцінка доказів зазначена у рішенні суду та мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстави для задоволення позову у їх сукупності суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Берегівського районного суду від 17 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2018 року.
Головуючий (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Г.Г. Собослой
