Справа № 303/7357/17
Закарпатський апеляційний суд
У Х В А Л А
Ім ен ем У кр аї ни
23.05.2019 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №11кп/4806/346/19 за апеляційною скаргою прокурора Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.08.2018.
Цим вироком ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Плоске Решетилівського району Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, судимий востаннє 04.02.2002 за п. «а» ст. 93, ч.3 ст. 142, з застосуванням ст. 42 КК України (1960 року), на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, засуджений за ч.1 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.
Запобіжним заходом щодо ОСОБА_6 суд залишив тримання під вартою, строк відбуття покарання ухвалив обчислювати з 22:30 25.10.2017, а речові докази: ніж, ганчірку, куртку, кофту, штани, конверти з змивами - знищити.
ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що 25.10.2017 приблизно о 20:00 в стані алкогольного сп`яніння, біля кафе-магазину «АВС» по вул. Гагаріна, 15 в с. Великі Лучки, під час сварки з ОСОБА_10 1961 року народження, яка переросла в бійку між ними, на ґрунті неприязні, умисно, з метою «не позбавлення життя», наніс йому лезом ножа не менше п`яти ударів у життєво-важливі органи в області голови і грудної клітки, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Після того, як ОСОБА_11 , який у цей час сидів поруч в автомобілі і вийшов з нього, щоб надати ОСОБА_10 допомогу, кинув у ОСОБА_6 відро з грибами та ланцюгом і став поміщати ОСОБА_10 в автомобіль, ОСОБА_6 з метою позбавлення життя двох осіб лезом ножа наніс ОСОБА_11 удари у життєво-важливі органи в області грудної клітки, заподіявши і йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Спричинені ОСОБА_6 потерпілим ОСОБА_10 і ОСОБА_11 тілесні ушкодження не призвели до їх смерті з незалежних від його волі причин: потерпілі за короткий час були доставлені до закладу охорони здоров`я, де їм було надано медичну допомогу.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, вказує, що суд, на його думку, дав неправильну оцінку доказам, внаслідок чого неправильно розтлумачив закон про кримінальну відповідальність, помилився в правовій кваліфікації дій обвинуваченого, яку належним чином не вмотивував. Вважає, що доведені численними доказами фактичні обставини: неодноразове цілеспрямоване нанесення ОСОБА_6 ударів лезом ножа у життєво важливі органи двом потерпілим є свідченням його умислу на умисне вбивство двох осіб, який не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі. Просить вирок скасувати і ухвалити щодо ОСОБА_6 новий вирок, кваліфікувати його дії за ч.2 ст. 15, п.п. 1 і 13 ч.2 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст вироку, доводи і вимоги апеляційної скарги, промову прокурора на її підтримання, заперечення проти неї захисника і обвинуваченого, які просили залишити вирок без змін, за клопотанням прокурора дослідив висновки судових експертиз, провів судові дебати, заслухав останнє слово обвинуваченого, перевірив матеріали кримінального провадження, обговорив доводи сторін і вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Згідно з ч.2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, в кримінальному провадженні у формі публічного обвинувачення покладається на слідчого, прокурора.
Це означає, що метою доказування і обов`язком слідчого, прокурора, є встановлення всіх обставин, які мають значення для кримінального провадження, і не тільки тих, які зазначені в ч.1 ст. 91 КПК України.
Пунктом першим частини третьої статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують. Пунктами другим і десятим частини першої статті 56 цього Кодексу передбачено, що потерпілий має право знати сутність підозри та обвинувачення, право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Виклад всіх обставин, що підлягають доказуванню згідно зі ст. 91 КПК України, як їх вважають установленими слідчий, прокурор, формулювання обвинувачення, відповідно до ч. 4 ст. 110 і ч.2 ст. 291 КПК України, мають міститися в обвинувальному акті процесуальному рішенні, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і завершує досудове розслідування.
А правильне відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, виражених у формулюванні обвинувачення, але і для реалізації прав обвинуваченого (на захист), потерпілого (знати сутність обвинувачення) та для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді.
Згідно з ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а отже і в межах викладу фактичних обставин кримінального правопорушення .
У разі ухвалення вироку на суд, згідно зі ст. 374 КПК України, покладається формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, або пред`явленого особі і визнаного недоведеним, зазначення мотивів прийнятих рішень, доказів на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів тощо.
Без дослідження судом фактичних обставин кримінального правопорушення виконання цього припису є неможливим.
В обвинувальному акті вказано, що у ОСОБА_6 «раптово» виникли неприязні стосунки з ОСОБА_10 і він вступив з ним у сварку, яка переросла в бійку під час якої він з метою позбавлення життя наніс ОСОБА_10 не менше п`яти ударів лезом ножа. А ОСОБА_11 у цей час знаходився в автомобілі марки «ВАЗ 2109» НОМЕР_1 , почув крик ОСОБА_10 , вийшов «щоб припинити бійку», побачив у руці ОСОБА_12 « ОСОБА_13 » ніж, «довідався», що той спричинив ОСОБА_10 поранення ножем, «внаслідок чого перелякався». Хто саме перелякався і внаслідок чого саме, в обвинувальному акті не вказано. Далі ОСОБА_11 , «щоб надати допомогу ОСОБА_10 » кинув у ОСОБА_6 відро з грибами та ланцюгом», а потім «став поміщати ОСОБА_10 на сидіння у вказаний автомобіль». Зубченко ж «у цей момент» знову «на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, з метою позбавлення життя двох осіб лезом ножа наніс удари ОСОБА_11 у життєво важливий орган, тобто в область грудної клітки».
Як убачається з обвинувального акту, інших фактичних обставин, які передували кримінальному правопорушенню, призвели до його вчинення, а отже мають значення для кримінального провадження, і які, згідно з ч.1 ст. 91 КПК України, мали бути встановлені і доведені слідчим і прокурором, вони не встановили. Між тим, у даному випадку для встановлення події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву, мети, правової кваліфікації, ступеня суспільної небезпечності кримінального правопорушення відомості про причину перебування обвинуваченого на місці події, його поведінки по відношенню до кожного з потерпілих, мають істотне значення для кримінального провадження.
Доведеність вини ОСОБА_6 в нанесенні потерпілим ОСОБА_10 і ОСОБА_11 25.10.2017 приблизно о 20:00 в стані алкогольного сп`яніння біля кафе-магазину «АВС» по вул. Гагаріна 15 в с. Великі Лучки ножем тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, в апеляційній скарзі не оспорюється.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 в умисному заподіянні потерпілим тяжких тілесних ушкоджень за обставин, викладених у вироку, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Обвинувачений ОСОБА_6 цих обставин також не заперечив і в судовому засіданні пояснив, що 25.10.2017 після збору грибів разом з ОСОБА_11 і ОСОБА_10 вживав спиртні напої, а потім з ними ж на автомобілі останнього повертався додому. Дорогою вони хотіли його висадити, а він, оскільки був дуже п`яний і не міг впевнено триматися на ногах, просив відвезти його додому. Тим не менше ОСОБА_10 зупинився, виклав з автомобіля його відро з грибами і став витягати його з автомобіля силоміць за комір. Він впирався, між ними виникла сварка, штовханина. Оскільки він чіплявся за автомобіль, ОСОБА_10 його вдарив і між ними сталась бійка в яку на боці ОСОБА_10 втрутився і ОСОБА_11 . Обурений тим, що вони хотіли залишити його п`яним «посеред дороги» та ще й почали бити, він витягнув ніж, який застосовував при зборі грибів, а не той, який фігурує в кримінальному провадженні, і, з метою самозахисту, не обираючи, куди потрапити, став ним розмахувати. Не заперечив, що при цьому наніс потерпілим поранення, однак настоює, що наміру вбивати будь-кого з них не мав, хоча при бажанні міг це зробити, і припинив свої дії як тільки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 припинили бити його.
Дані про тілесні ушкодження, виявлені у потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , викладені у висновках судово-медичного експерта від 07.12.2017 № 775, від 11.12.2017 № 342 і сторонами не оспорюються. Між тим, походженню тілесних ушкоджень, виявленим на тілі обвинуваченого, згідно з висновком експерта від 30.10.2017 № 760 це травматичний набряк м`яких тканин та саден на його фоні у виличній ділянці справа, синці на рівні правої лопатки, на задній поверхні нижньої третини правого передпліччя, що виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, чим могли бути затиснуті в кулак руки та взуті ноги сторонньої людини, а також дерев`яна палиця, - у викладі фактичних обставин в обвинувальному акті слідчий і прокурор ніякого пояснення не надали, а отже показань обвинуваченого про його побиття потерпілими не спростували.
Суд першої інстанції ці показання ОСОБА_6 перевірив, ретельно, в повному обсязі і в точній відповідності до вимог кримінального процесуального закону дослідив усі обставини і докази, на дослідженні яких наполягав у судовому засіданні прокурор, участі останнього в дослідженні цих обставин і доказів ні в якій мірі не обмежив, зіставив показання обвинуваченого з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі тими, що містяться в показаннях потерпілих, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , висновках експертів, протоколах огляду місця події житла ОСОБА_6 , автомобіля «ВАЗ-2109» НОМЕР_1 , ділянки дороги навпроти будинку № 18 по вул. Гагаріна в с.Великі Лучки, слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_11 , проаналізував усі надані прокурором докази в їх сукупності і переконливо обґрунтував у вироку свої висновки.
Оскільки розслідуванням обставин які передували сварці обвинуваченого з потерпілим ОСОБА_10 , призвели до сварки і бійки між ними, про причини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , обставин утворення тілесних ушкоджень у самого обвинуваченого, про які повідомив обвинувачений, слідчий і прокурор не займались, в обвинувальному акті, всупереч вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, про них не вказали і на спростування показань обвинуваченого про ці обставини прокурор суду доказів не надав, а жоден з наданих ним доказів, перелічених і в апеляційній скарзі, які були досліджені і в судовому засіданні, встановлених судом і викладених у вироку фактичних обставин кримінального правопорушення не спростовує, доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд до уваги не приймає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу прокурора Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 17.08.2018 щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена касаційним порядком безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, протягом того ж строку з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
