УХВАЛА
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 640/6847/15-к
провадження № 13-43кс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду кримінального провадження №12014220000001010 щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_18 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_19 в інтересах ОСОБА_17 на вирок Київського районного суду міста Харкова від 28березня2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 3травня2018року, та
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржених судових рішень
Вироком Київського районного суду міста Харкова від 28березня2017року ОСОБА_17 засуджено за ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України (далі КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією усього належного йому майна.
Цим же вироком ОСОБА_17 визнано невинуватим та виправдано за ч.2 ст.307 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_20 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17 листопада 2014 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Суд першої інстанції ухвалив також продовжити ОСОБА_20 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більше, ніж на 60 днів, тобто до 26травня2017року.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та долі речових доказів.
Цим же вироком ОСОБА_18 засуджено за ч.3 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією усього належного йому майна та виправдано за ч.2 ст.307 КК України.
На підставі ч.5 ст.72 КК України йому зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17листопада2014року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 3травня2018року вирок місцевого суду залишив без зміни та відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26листопада2015року №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» зарахував ОСОБА_20 та ОСОБА_18 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17листопада2014року по 20червня2017року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Зміст вимог касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_19 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_17 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. У скарзі вказується на те, що під час встановлення об`єктивної сторони злочину порушено принцип безпосередності, оскільки суд не дослідив речовий доказ особливо небезпечний наркотичний засіб діацетилморфін (героїн), який є предметом злочину.
До того ж, як зазначає захисник, ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій, матеріали за результатами проведення яких покладені в основу вироку, не були відкриті стороні захисту у порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України). Вказує також на недотримання вимог статей 105, 106 КПК України під час оформлення протоколів слідчих дій та відсутність оригіналів технічних носіїв інформації, які долучені до цих протоколів, не дивлячись на що суд визнав такі докази допустимими та поклав їх в основу вироку.
Захисник вказує на те, що героїн був вилучений з автомобіля без ухвали слідчого судді на обшук, що тягне за собою недопустимість доказу. Наведені порушення, на її думку, залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який безпідставно відмовив у задоволенні її апеляційної скарги.
Мотиви передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Ухвалою від 20червня2019року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду передала зазначене кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Своє рішення колегія суддів аргументувала тим, що відповідно до статті 434-1 КПК України суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія суддів (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Також суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частини 4, 5 цієї статті).
Крім того, в ухвалі міститься також посилання на пункт 7 параграфу 3 Розділу 4 «Перехідні положення» Закону України від 3жовтня2017 року №2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», згідно з яким суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати) передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
На думку колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_18 виникли правовідносини, що мають певні спільні риси з правовідносинами, які були предметом розгляду Верховним Судом України та Великою Палатою Верховного Суду. Разом з тим, з точки зору колегії суддів, конкретні обставини цього кримінального провадження вказують на необхідність відступу від правових висновків про те, що невідкриття процесуальних документів стороні захисту у порядку статті 290 КПК України при завершенні досудового розслідування ставить перед судом безумовну заборону допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
Отже, попри те, що в процесуальному законодавстві підстави та порядок такого розкриття передбачені положеннями статей 42, 221 та статті 290 КПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що важливим є забезпечення належного застосування цих положень законодавства, у тому числі згідно з підходом, якого дотримується у своїй практиці Європейський суд з прав людини.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Відповідно до частиничетвертої статті434-2 КПК України суд в ухвалі про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду повинен викласти мотиви необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному частинами першою - четвертою статті 434-1цього Кодексу, та обґрунтувати підстави, визначені частиною п`ятою статті 434-1 цього Кодексу.
На відміну від раніше висловлених висновків у постановах Верховного Суду України від 16березня2017 року та Великої Палати Верховного Суду від 16січня2019 року, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду вважає, що положення частини дванадцятої статті 290 КПК України не можуть зводитись виключно до категоричної заборони суду допустити як докази будь-які відомості, що містяться у матеріалах, які не були відкриті сторонам після завершення досудового розслідування. Таке трактування цих положень, на думку суддів колегії, не узгоджується з приписами частини одинадцятої цієї статті, які зобов`язують сторони кримінального провадження здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Із системного аналізу положень статті 290 КПК України слідує, що частина 12 цієї статті орієнтує, крім необхідності відкриття всіх матеріалів, які є у розпорядженні сторін при завершенні досудового розслідування, також і на необхідність дотримання встановленого у частинах 2-10 статті 290 Кодексу порядку цього відкриття, у тому числі під час відкриття додаткових матеріалів в ході судового розгляду відповідно до частини одинадцятої статті 290 КПК України. Правозастосовче орієнтування на дотримання процедурних вимог під час відкриття іншій стороні матеріалів насамперед направлене на забезпечення принципу змагальності.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що на розгляд Великої Плати Верховного Суду доцільно передати зазначене провадження для відступу від наданих раніше правових висновків щодо застосування статті 290 КПК України в частині вирішення питання щодо можливості відкриття процесуальних документів, що стали підставою для проведення НСРД, під час судового розгляду на підставі частини одинадцятої статті 290 КПК України з дотриманням встановленого у цій статті порядку їх відкриття за умови, що прокурор під час досудового розслідування своєчасно (заздалегідь) вжив належних заходів до розсекречення таких процесуальних документів, але йому відмовили у знятті грифу секретності.
На переконання колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду правова проблема, пов`язана із застосуванням ст.290 КПК України, наявна не лише в цій конкретній справі, а й в багатьох інших, які на даний час перебувають у провадженнях в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Відсутність сталої практики та невизначеність процесуального механізму вирішення наведеної вище ситуації, з якою зіштовхуються суди як у випадку надходження обвинувального акта, так і у випадку повернення справи на новий розгляд після скасування попередніх судових рішень, призводить до формування різної правозастосовчої практики та негативно впливає на реалізацію принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Наведене вище обґрунтування колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та аргументи про те, що справа містить виключну правову проблему, свідчать про те, що така передача є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вбачає підстави для прийняття цього провадження до розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 434-1, 434-2 КПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти до розгляду кримінальне провадження №12014220000001010 щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_18 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_19 в інтересах ОСОБА_17 на вирок Київського районного суду міста Харкова від 28березня2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 3травня2018року.
Призначити кримінальне провадження до касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 11вересня2019 року о 11.00 у приміщенні Верховного Суду за адресою: м.Київ, вул.Пилипа Орлика,8.
Забезпечити проведення судового провадження у режимі відеоконференції 11вересня2019року о 11.00 між Верховним Судом та Фрунзенським районним судом міста Харкова за участю захисників ОСОБА_19 , ОСОБА_21 у порядку, передбаченому статтею 336 КПК України.
Надіслати учасникам провадження копію ухвали про прийняття та призначення кримінального провадження до розгляду.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_10 ОСОБА_3 ОСОБА_11 ОСОБА_4 ОСОБА_12 ОСОБА_5 ОСОБА_13 ОСОБА_6 ОСОБА_14 ОСОБА_7 ОСОБА_15 ОСОБА_8 ОСОБА_16 ОСОБА_9
