ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/1411/14 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Земляної Л.В.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом громадянина Республіки Арменії ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області, Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 70, Управління Державної пенітенціарної служби в місті Києві та Київській області, Вінницької установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 1, Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України про визнання бездіяльності протиправною, -
В С Т А Н О В И В :
Громадянин Республіки Арменії ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області, Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 70; Управління Державної пенітенціарної служби в місті Києві та Київській області; Вінницької установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 1; Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив суд:
1. Визнати протиправними дії Київського слідчого ізолятора стосовно ОСОБА_1 , які полягають у:
- порушенні абз.5 ч.2 ст.8 Закону «Про попереднє ув`язнення», а саме в утриманні його разом із особами, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності;
- у переміщенні ОСОБА_1 по території Київського слідчого ізолятора в супроводі співробітників підрозділу Київського військового воєнізованого формування в масках і кінолога зі службовою собакою в період з 27 жовтня 2013 року по 15 лютого 2014 року;
- у неможливості передачі ОСОБА_1 продуктів, ліків і наданні йому першої медичної допомоги без присутності співробітників підрозділу Київського військового воєнізованого формування в масках;
- у порушенні ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а саме через невідповідність побутових умов утримання ОСОБА_1 відповідним санітарно-гігієнічним правилам;
- у відмові ОСОБА_1 надати в камеру утримання стіл зі стільцем для роботи з документами;
- в порушенні ч.1 с.107, ч.5 ст.110 Кримінально-виконавчого кодексу України, а саме в порушенні права ОСОБА_1 на телефонні розмови у зв`язку з відмовою в наданні можливості зателефонувати хворій матері;
- в установленні над прогулянковими двориками № 1, № 2, № 3 сектора максимального рівня безпеки Київського слідчого ізолятора, де утримувався ОСОБА_1 , облаштування для приглушення сигналів мобільного зв`язку;
- в упередженому ставленні до ОСОБА_1 з боку посадових осіб і персоналу Київського слідчого ізолятора;
- у фальсифікації протоколів стосовно застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді поміщення в карцер на максимальні строки;
- в застосуванні до ОСОБА_1 під надуманими приводами дисциплінарних стягнень у вигляді поміщення в карцер на Новий рік та на дні народження.
2. Визнати незаконним і скасувати рішення Київського слідчого ізолятора щодо взяття ОСОБА_1 на профілактичний облік як схильного до протиправних дій та втечі.
3. Визнати незаконним і скасувати рішення Київського слідчого ізолятора щодо взяття ОСОБА_1 на спеціальний облік як схильного до суїциду.
4. Визнати протиправними і скасувати стягнення, накладені на ОСОБА_1 у період його перебування в Київському слідчому ізоляторі.
5. Визнати протиправними і упередженими дії Бердичівської виправної колонії № 70 стосовно ОСОБА_1 , які полягають:
- у порушенні абз.4 ч.1 ст.8 Кримінально-виконавчого кодексу України, а саме, в обмеженні його прав на звернення з проханнями і скаргами до адміністрації установи;
- у порушенні ст.9 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, а саме в обмеженні права сповідувати і практикувати будь-яку релігію;
- у переведенні ОСОБА_1 щотижня з однієї камери до іншої;
- в обмеженні права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя;
- у порушенні ч.3 ст.110 Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом обмеження надання ОСОБА_1 побачень з адвокатом Зайцевою М.О.;
- у недопущенні адвоката Зайцевої М.О. до ОСОБА_1 під час застосування до нього дисциплінарних стягнень;
- у порушенні ч.5 ст.110 Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом обмеження права ОСОБА_1 на телефонні розмови;
- у порушенні ст.115 Кримінально-виконавчого кодексу України у зв`язку з невідповідністю побутових умов утримання ОСОБА_1 відповідним санітарно-гігієнічним вимогам;
- у порушенні абз.3 ч.1 ст.8 Кримінально-виконавчого кодексу України, а саме права ОСОБА_1 на гуманне відношення до нього та повагу його гідності;
- в упередженому ставленні до ОСОБА_1 з боку посадових осіб і персоналу Бердичівської виправної колонії № 70;
- у порушенні прав ОСОБА_1 на отримання належної медичної допомоги та лікування.
6. Визнати протиправним і скасувати стягнення, накладені на ОСОБА_1 в період відбування покарання в Бердичівській виправній колонії № 70.
7. Визнати протиправною і скасувати постанову начальника Бердичівської виправної колонії № 70 Оберемка В.Б. від 01.09.2013 року про розміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в карцер строком на 15 діб.
8. Визнати протиправною і скасувати постанову начальника Бердичівської виправної колонії № 70 Оберемка В.Б. від 27.09.2013 про переведення ОСОБА_1 13.09.13 в одиночну камеру строком на три місяці.
9. Визнати протиправними дії Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві і Київській області стосовно ОСОБА_1 , які полягають у відмові надати забезпечити надання йому в камеру утримання в Київському слідчому ізоляторі стола зі стільцем для роботи з документами.
10. Визнати протиправною і скасувати вказівку заступника начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві і Київській області від 28.10.2013 № 10-5166 стосовно ОСОБА_1
11. Визнати протиправними дії Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області, які полягають у приховуванні незаконних дій Київського слідчого ізолятора Управління стосовно ОСОБА_1 .
12. Визнати протиправними дії Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області, які полягають у приховуванні незаконних дій Бердичівської виправної колонії № 70 стосовно ОСОБА_1
13. Визнати протиправною бездіяльність Державної пенітенціарної служби України, що полягає у відсутності будь-якого реагування на порушення і беззаконня стосовно ОСОБА_1
14. Визнати протиправними дії Державної пенітенціарної служби України, які полягають у приховуванні незаконних дій Вінницької установи виконання покарань № 1, Київського слідчого ізолятора, Бердичівської виправної колонії № 70, Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області стосовно ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів порушені його права. Так, Державна пенітенціарна служба України жодним чином не реагує на його звернення з приводу порушень установами виконання покарань, де він перебував та на даний час відбуває покарання, його прав та умов тримання під вартою, відповіді всіх відповідачів по справі на його численні запити, скарги, запити його представників, адвокатів є формальною відпискою, яку державні органи часто виконують в термін, встановлений відповідним законодавством. У зв`язку з незабезпеченням дотримання і порушенням прав, гарантованих йому Конвенцією про захист прав людини і основних свобод, законами України «Про попереднє ув`язнення», Кримінально-виконавчим кодексом України та іншими законодавчими актами та з метою припинити небезпечну для нього поведінку з боку різних суб`єктів владних повноважень і в решті врятувати своє життя він звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року адміністративний позов громадянина Республіки Арменії ОСОБА_1 в частині вимог щодо:
1. Визнання протиправними і упередженими дії Вінницької установи виконання покарань № 1 щодо ОСОБА_1 , які полягають:
- у порушенні абз.10 ч.2 ст.8 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а саме в утриманні ОСОБА_1 разом з особами, що раніше працювали в органах внутрішніх справ, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, служби безпеки, прокуратури, юстиції, Державній кримінально-виконавчій службі України, в суді;
- у порушенні абз.5 ч.2 ст.8 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а саме в утриманні ОСОБА_1 разом з особами, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності;
- у порушенні ч.1 ст.8 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а саме в утриманні ОСОБА_1 в одиночній камері;
- у порушенні ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а саме у невідповідності побутових умов утримання ОСОБА_1 відповідним санітарно-гігієнічним правилам;
- у фальсифікації протоколів про застосування дисциплінарних стягнень до ОСОБА_1 шляхом поміщення в карцер на максимальний строк.
2. Визнання протиправними і відміни дисциплінарнихі стягнень, накладених на ОСОБА_1 у період його утримання у Вінницькій установі виконання покарань № 1.
3. Визнання протиправними дій Київського слідчого ізолятора:
- щодо його розміщення на спеціальний пост Київського слідчого ізолятора в період з 08.11.2012р. по 21.04.2013р;
- щодо переміщення ОСОБА_1 по території Київського слідчого ізолятора в супроводженні закріплених працівників Київського слідчого ізолятора, двох співробітників спеціального підрозділу в масках і кінолога зі службовою собакою у період з 13.10.2011 по 13.06.2013;
- про визнання протиправними дій Київського слідчого ізолятора щодо його побиття 24.11.2012 співробітниками спеціального підрозділу в масках;
- про недопущення до нього 09.01.2013р. адвоката Петренко І.Л.;
- щодо фальсифікації протоколів про застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді поміщення в карцер на максимальні строки, застосування під надуманими приводами цих стягнень у вигляді поміщення в карцер на Новий рік та на дні народження, а також оскарження дисциплінарних стягнень, накладених на ОСОБА_1 протягом його перебування в Київському слідчому ізоляторі;
4. Визнання протиправною і скасування вказівки першого заступника начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області Шейкіна І.В. від 13.11.2012 № 10-5156 в частині, що стосується ОСОБА_1
- залишено без розгляду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року даний адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Київського слідчого ізолятора щодо незабезпечення ОСОБА_1 столом та лавами в камерах Київського слідчого ізолятора, де він утримувався з 27.10.2013р. по 15.02.2014р.
Визнано протиправними дії Бердичівської виправної колонії № 70 стосовно відмови ОСОБА_1 в наданні 02.09.2013 р. та 02.10.2013р. побачень з адвокатом Зайцевою М.О.
Визнано протиправними дії Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 70 щодо невідповідності побутових умов утримання ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що перевіркою Бердичівської міжрайонної прокуратури було встановлено невідповідність у деяких приміщеннях Колонії № 70 нормам температури на 1-1,5 градусів та вологості на 10-13 відсотків.
На вказане рішення суду відповідач - Державна установа «Бердичівська виправна колонія (№ 70)» - подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Обґрунтовуючи свою позицію, апелянт зазначив, що листом Бердичівської міжрайонної прокуратури від 14 жовтня 2013 року №46-с/13, на який посилався суд в оскаржуваному рішенні, зафіксовано факт виявлення невідповідності встановленим нормам температури на 1-1,5 градусів та вологості на 10-13 відсотків лише у деяких приміщеннях, а не в конкретній камері, де утримувався засуджений ОСОБА_1 . Інших документів, які б підтверджували факт невідповідності встановленим нормам температури та незабезпечення побутових умов утримання ОСОБА_1 відповідним санітарно-гігієнічним вимогам, матеріали справи не містять.
Позицію апелянта підтримало Міністерство юстиції України.
Щодо доводів позивача про порушення ч.3 ст.110 Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом обмеження надання ОСОБА_1 побачень з адвокатом Зайцевою М.О. під час застосування до нього дисциплінарних стягнень, які суд визнав обґрунтованим, то Бердичівська виправна колонія № 70 в цій частині рішення не оспорює, оскільки в апеляційній скарзі жодних аргументів з даного приводу не наводила.
Також з апеляційними скаргами на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року в частині відмовлених позовних вимог звертався позивач. Однак, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у відкриття апеляційного провадження за вказаними скаргами було відмовлено через пропуск строку звернення до суду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено справу до розгляду у відкрите судове засідання на 12 травня 2020 року. Однак, розгляд справи було відкладено на 02 червня 2020 року у зв`язку із наявністю відповідного клопотання сторони позивача, обґрунтоване неможливістю прибуття у судове засідання представника ОСОБА_1 через запровадження на території України карантину.
28 травня 2020 року Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" надіслала клопотання про розгляд справи без участі відповідача.
Судове засідання, призначене на 02 червня 2020 року також було відкладено на 30 червня 2020 року у зв`язку з тим, що представники позивача не були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справу.
09 червня 2020 року Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" знов надіслала клопотання про розгляд справи без участі відповідача. Позивач участі своїх представників у судовому засіданні не забезпечив. Інші сторони до суду не з`явилися, заяв та клопотань не надсилали.
Відтак, оскільки в судове засідання, призначене на 30 червня 2020 року, учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, то справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 статті 311 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Махарадзе, Республіка Грузія, національність - курд езіт, громадянин Вірменії, освіта середня, неодружений.
За підозрою вчинення злочину затриманий 12.07.2010р.
18.03.2011р. взятий під варту на підставі постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 19.03.2011р.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2012р, який набув законної сили 22.04.2013р, ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна за статтями 27 ч.3, 70, 263 ч.1, 348, 115 ч.2 .п.1, 6, 8, 11, 12 КК України.
Початок строку покарання 12.07.2010р.
Як вбачається з листа прокуратури м.Києва від 13.03.2014р № 16-11096-12, адресованого представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - керівнику Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Бєлоусову Ю.Л. рішенням комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі в м.Києві та Київській області (протокол від 08.05.2013 № 28), засудженому ОСОБА_1 визначено вид установи виконання покарань - виправна колонія максимального рівня безпеки із відбування покарання у приміщеннях камерного типу (а.с.43 т.3).
З 28.03.2011р по 13.10.2011р ОСОБА_1 перебув у Вінницькій установі виконання покарань № 1.
З 13.10.2011 р до 13.06.2013р, а також з 27.10.2013р до 15.02.2014р ОСОБА_1 перебував в Київському слідчому ізоляторі.
З 13.06.2013р до 24.10.2013р, а також з 05.04.2014р по даний час - ОСОБА_1 перебуває у Бердичівській виправній колонії № 70.
11.07.2013р. та 25.07.2013р. перебував у Житомирській установі виконання покарань № 8.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Статтею 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки апеляційне провадження в даній справі відкрито лише за скаргою Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№ 70)», то і рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині визнання протиправними дій Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 70 щодо невідповідності побутових умов утримання ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Згідно ч.1, 2 статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
За нормами ч.1 статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право:
на отримання інформації про свої права і обов`язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов`язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
на охорону здоров`я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров`я, за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров`я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів);
на оплачувану працю згідно із законодавством про працю. Законодавство про працю поширюється на засуджених у частині, що стосується умов праці;
на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов`язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів, за винятком обмежень, передбачених цим Кодексом;
на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов`язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Щодо доводів позивача про порушення статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України у зв`язку з невідповідністю побутових умов утримання ОСОБА_1 відповідним санітарно-гігієнічним вимогам, слід зазначити наступне.
Статтею 115 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, зокрема, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з . урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям.
Відповідно до пункту 17 Правил розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2003 року № 275, камери для тримання осіб, які відбувають покарання у виді арешту, довічного позбавлення волі та ПКТ виправних колоній забезпечуються інвентарем та іншими предметами за нормами, установленими переліком (додаток 5 до цих Правил).
Згідно з пунктом 92 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови.
Пунктом 95 згаданого Порядку встановлено, що в установах виконання покарань забезпечується виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил. Зокрема, періодично проводиться дезінфекція водогінних мереж, приміщень для проживання, харчування та інших комунально-побутових та кухонно-складських приміщень. Забезпечується чітка робота пральні, сушильні, перукарні, дезкамери та інших об`єктів комунально-побутового призначення.
З листа Державної пенітенціарної служби України від 21.11.2013 № 2/2/1-6200-13/С-4643 (а.с.137-138 т.1), адресованого Київському слідчому ізолятору для ознайомлення засудженого ОСОБА_1 , вбачається, що за наслідками розгляду його скарги про незадовільні умови утримання його поінформовано про те, що:
- в Бердичівській виправній колонії № 70 з метою дотримання санітарних норм в камерах, де відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі, щоденно проводиться вологе прибирання та провітрювання під наглядом адміністрації установи. Дотримання санітарних норм у Бердичівській виправній колонії № 70 двічі на рік перевіряється представниками санітарної епідемічної станції;
- харчування засуджених в Бердичівській виправній колонії № 70 здійснюється відповідно до вимог Положення про організацію харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого наказом МЮ від 08.06.2012 № 850/5. Контроль за якістю їжі здійснюється в установленому порядку. В ході перевірки порушень санітарно-гігієнічних норм, а також неякісних продуктів харчування не виявлено;
- організація лазно-прального обслуговування засуджених в Бердичівській виправній колонії № 70 здійснюється відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 08.06.2012 «Про затвердження Положення про організацію лазно-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах». Миття засуджених здійснюється один раз на тиждень згідно з графіком, тривалість миття складає не менше сорока хвилин на одну зміну. Після миття кожної зміни проводиться прибирання лазні та обробка дезінфікуючими розчинами.
Листом Бердичівської міжрайонної прокуратури від 01.10.2013 № 24-к/13 (а.с.164 т.1) адвоката Зайцеву М.О. за результатами розгляду її звернення про неналежний санітарний стан приміщень Бердичівської виправної колонії № 70 повідомлено, що 23.09.2013 Бердичівською міжрайонною прокуратурою разом із фахівцями Бердичівського районного управління Державної санітарної-епідеміологічної служби України здійснено обстеження жилих приміщень та бані Бердичівської виправної колонії № 70. У ході обстеження вказаних приміщень комах, бруду, порушень вентилювання не виявлено. Під час обстеження бані установи порушень постачання холодної та гарячої води не виявлено. Разом з тим в деяких приміщеннях установ виявлено невідповідність встановленим нормам температури на 1-1,5 градусів та вологості на 10-13 відсотків. З метою усунення вказаних порушень на ім`я начальника установи внесено документ прокурорського реагування.
З листа Бердичівської міжрайонної прокуратури від 28.11.2013 № 46-С/13, адресованого Уповноваженому ВРУ прав людини Лутковській В.В, (а.с.153-154 т.3) вбачається, що 20.09.2013 в камері № 17, де утримувався ОСОБА_1 , здійснено ремонт санвузла. Спільною перевіркою з фахівцями Держсанепіемслужби дотримання температурно-вологісного режиму встановлено невідповідність режиму наявним вимогам на 1 градус цельсія, у зв`язку з чим на ім`я начальника внесено письмову вказівку про усунення порушень. Температурний режим приведено у відповідність до вимог законодавства.
З листа ДПС від 15 січня 2014 року № 8/1-257-14/3-5556, адресованого адвокату Зайцевій М.О. (а.с.90- 94 т.1), також вбачається проведення перевірки умов дотримання санітарних норм проживання осіб, які тримаються в житлових, камерних приміщеннях, засуджених до довічного позбавлення волі у Бердичівській виправній колонії № 70, а також інших розташованих там підсобних приміщень (лазні, комори для зберігання особистих речей засуджених, розміщення для засуджених, приміщення для прийому з особистих питань засуджених та приміщення для надання медичної допомоги). Встановлено, що санітарний стан камер та приміщень задовільний, мікроорганізмів (грибків), членистоногих, гризунів не виявлено. Також здійснено додаткову перевірку їжі та продуктів харчування, які отримують для вживання засуджені у вказаному секторі. Всі страви готуються з якісних продуктів харчування та порційно відповідають розкладу меню - розкладки. Порушень санітарно-гігієнічних норм, а також неякісних продуктів харчування у ході перевірки не виявлено. Крім того, встановлено, що в усіх санітарних вузлах камер та житлових приміщеннях проводиться необхідна санітарна обробка, умови тримання засуджених та відповідність норм перебувають на постійному контролі установи та міської санітарно-епідеміологічної станції (якою двічі на рік здійснюється дослідження питної води та приготованих страв).
Відповідна перевірка дотримання санітарно-гігієнічних умов в Бердичівській виправній колонії № 70 також проводилась Бердичівською міжрайонною прокуратурою Бердичівським районним управлінням Державної санітарно-епідеміологічної служби, які обстежили жилі приміщення та бані згаданої установи. Як вбачається з листа Бердичівської міжрайонної прокуратури від 14.10.2013 № 46-с/13 (а.с.167-168 т.1), адресованого Бердичівській виправній колонії № 70 для ознайомлення ОСОБА_1 , в ході обстеження комах, бруду, порушень вентилювання не виявлено, порушення постачання холодної та гарячої води не виявлено.
Однак, у деяких приміщеннях установи виявлено невідповідність встановленим нормам температури на 1-1,5 градусів та вологості на 10-13 відсотків. З метою усунення порушень на ім`я начальника установи внесено документ прокурорського реагування.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вказана вимога позивача про визнання протиправними дій Бердичівської виправної колонії щодо незабезпечення побутових умов утримання ОСОБА_1 відповідним санітарно-гігієнічним вимогам, підлягає задоволенню.
Слід зазначити, що позиція апелянта зводиться до того, що невідповідність встановленим нормам температури на 1-1,5 градусів та вологості на 10-13 відсотків має місце у деяких приміщеннях, а не в конкретній камері, де утримувався засуджений ОСОБА_1 . Колегія критично відноситься до таких аргументів скарги, оскільки, дійсно, з листа Бердичівської міжрайонної прокуратури №46-с/13 від 14.10.2013 р. вбачається, що саме у деяких приміщеннях встановлено невідповідність нормам температури та вологості, проте, не зазначено, в яких саме, що не виклює ймовірності того, що йдеться безпосередньо про ті приміщення, які мають відношення до позивача. Протилежного відповідачем в ході розгляду справи суду не доведено.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо визнання протиправними дій Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 70 щодо невідповідності побутових умов утримання позивача та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не доводять неправомірності вимог позивача.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову в цій частині.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70) - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2020 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Г.В. Земляна
Є.І. Мєзєнцев
