Єд.унік. № 243/4844/20
Провадження № 2/243/1706/2020
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2020 року м. Слов`янськ
Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Старовецького В.І.
за участю секретарів судового засідання Каліух К.М., Хорхордіної О.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Жеболенко Г.М.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в режимі відеоконференції в залі № 3 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року.
Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09.06.2020 року по даній цивільній справі було відкрито провадження по справі та призначено справу до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.
24.09.2020 року від представника відповідача ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому вона вказує про те, що даний спір належить до господарської юрисдикції, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_2 має статус фізичної особи-підприємця, спірні правовідносини стосуються господарської діяльності ОСОБА_2 , майно, що передається в оренду відповідно до Договору оренди використовується позивачем ОСОБА_2 у її господарській діяльності. Просить суд закрити провадження у даній справі та скасувати заходи забезпечення позову, накладені на підставі постанови Донецького апеляційного суду від 05.08.2020 року у даній справі.
Позивач ФОП ОСОБА_2 до підготовчого засідання не з`явилася, надала клопотання, в якому просила судове засідання провести без її участі за участю свого представника (а.с.16 т.2). Надала відповідь на відзив відповідача, згідно якого вказала, що даний спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає з договірних відносин, є приватноправовим, і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб співвласників бази відпочинку (а.с.215-218 т.1).
Представник позивача ФОП ОСОБА_2 адвокат Сокольська О.О. у підготовчому засіданні заперечувала проти закриття провадження, вказала, що даний спір не належить до господарської юрисдикції та його необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства, наполягала на проведенні по справі судово-почеркознавчої та судової будівельно-технічної експертиз, просила відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Жеболенко Г.М.
Позивач ОСОБА_3 до підготовчого засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила судове засідання провести без її участі (а.с.17 т.2).
Позивач ОСОБА_4 до підготовчого засідання не з`явився, надав клопотання, в якому просив судове засідання провести без його участі (а.с.26 т.2).
Відповідач ОСОБА_5 до підготовчого засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила судове засідання провести без її участі (а.с.27 т.2).
Представник відповідача ОСОБА_6 у підготовчому засіданні підтримала своє клопотання, просила його задовольнити, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 року по справі № 916/385/19.
Розглянувши вищевказане клопотання суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2017 року між орендодавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та орендарем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір оренди будівель та споруд бази відпочинку батьків із дітьми « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для подання позовної заяви стала обставина відмови ОСОБА_5 укладати Додаткову угоду від 21.04.2020 року до Договору оренди від 01.06.2017 року, яка передбачає продовження строку дії цього Договору оренди до 29.05.2023 року та залишення без змін інших умов Договору оренди.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є Фізичною особою-підприємцем.
Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивачів, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Разом з тим за приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.
Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
ГосподарськийКодекс України відповідно до ст.1 (предмет регулювання), визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
За статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належать нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку батьків із дітьми « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . База відпочинку є єдиним майновим комплексом, який призначений для здійснення діяльності готелів та подібних об`єктів нерухомості тимчасового розміщення, надання послуг харчування, який співвласники тривалий час надають в оренду.
01.06.2017 року між орендодавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та орендарем ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди будівель та споруд бази відпочинку батьків із дітьми « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 30.05.2020 року.
Відповідно до п. 1.1 Розділу 1 "Предмет договору" вищевказаного договору оренди, Орендодавці передають, а орендар приймає в строкове платне користування без права викупу будівлі і споруди, зазначені в цьому Договорі, для досягнення мети оренди і зобов`язується оплачувати Орендодавцям орендну плату.
Згідно з п. 2.1 Розділу 2 "Мета оренди" Договору, об`єкт оренди передається Орендарю для здійснення діяльності готелів і подібних засобів тимчасового розміщення та надання послуг харчування (а.с.80-81 т.1).
21.04.2020 року у зв`язку із закінченням строку дії вищевказаного договору оренди ФОП ОСОБА_2 направила орендодавцям проект додаткової угоди від 21.04.2020 року до договору оренди від 01.06.2017 року, якою запропонувала строк дії договору оренди продовжити з 31.05.2020 року до 29.05.2023 року включно. За наслідками розгляду пропозиції ФОП ОСОБА_2 орендодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погодилися укласти додаткову угоду від 21.04.2020 року до договору оренди від 01.06.2017 року. Проте, орендодавець ОСОБА_5 відмовилася від укладання зазначеної додаткової угоди, що і стало предметом розгляду даної справи.
Тож спір виник у межах правовідносин з укладання додаткової угоди від 21.04.2020 року до договору оренди від 01.06.2017 року, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 під час здійснення підприємницької діяльності, яка полягає у переданні в оренду будівель та споруд бази відпочинку батьків із дітьми « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Під час розгляду вказаної справи з огляду на вказані приписи ГК України необхідно зважати на кінцеву мету вирішення спору. В даному випадку при зверненні позивача ОСОБА_2 до суду йдеться не про захист відповідного порушеного права чи інтересу, яке має відбуватися в порядку цивільного судочинства, а в позові вказується на порушення права, дією чи бездіяльністю у зв`язку з реалізацією ним господарської компетенції, то з огляду на захист такого порушеного права особи має здійснюватися в порядку господарського судочинства
Отже, за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин - цей спір є господарським.
Нормами ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 року по справі № 916/385/19 виклала правову позицію, згідно якої вказала, що у разі якщо спір стосується порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичної особи в межах здійснення нею підприємницької діяльності, спір належить розглядати в судах господарської юрисдикції.
Враховуючи підстави звернення з позовом, даний спір має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства, оскільки спір вирішується щодо укладення правочинів у господарській діяльності між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу визнання укладеною Додаткової угоди від 21.04.2020 року до Договору оренди від 01.06.2017 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції. Зокрема, у п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Суд вказав, що словосполучення «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Аналогічного висновку дійшов ЄСПЛ у рішенні від 12.10.1978 р. у справі «Занд проти Австрії» вказавши, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Не вважається «судом, встановленим законом» орган, який не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Відповідно до ч. 9 ст. 30 ГПК України, справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відтак, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у цивільній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року, слід закрити.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку суд не позбавляє позивачів права на звернення до суду, а роз`яснює про можливість розгляду спірного питання про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року, в порядку господарського судочинства.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 9, 10 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Так, ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2020 року у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , за участю осіб, що беруть участь у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю особи, щодо якої вживаються заходи забезпечення позову ОСОБА_5 про забезпечення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного суду від 05.08.2020 року апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 задоволена частково, застосовано заходи забезпечення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року та заборонено ОСОБА_5 чинити перешкоди Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у користуванні нежитловими будівлями та спорудами бази відпочинку батьків з дітьми «Лісові котеджі «Шервуд», розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входять: А-1 гуртожиток 244,5 кв.м.: Ам мансарда 110,3 кв.м; А прибудова 43 кв.м., А1 прибудова 14,9 кв.м., А2 ганок 8,3 кв.м.,; Б-1 кафе 445,6 кв.м.: Бм мансарда 149,3 кв.м., Б погріб 15,9 кв.м., Б1 погріб 11,2 кв.м., Б2 вхід в погріб 9 кв.м., Б3 вхід в погріб кв.м., Б4 веранда 81,7 кв.м., Б5 щітова 1,3 кв.м., Б6 прибудова 25 кв.м., Б7 прибудова 11,1 кв.м., Б8 тераса 69,6 кв.м., Б9 ганок 2,6 кв.м.; В-1 сушка-пральня 26,4 кв.м.; Г-1 спальний корпус № 1 353,7 кв.м.: Г веранда 21,4 кв.м., Г1 веранда 66 кв.м., Гм мансарда 106,2 кв.м.; Г2 ганок 4,1 кв.м.; Г3 ганок 2,5 кв.м.; Д-1 фільтровально-насосна будівля 46,3 кв.м.; Е-2 адміністративний корпус 723,1 кв.м., Ем мансарда 63,4 кв.м., Е2 прибудови 134,6 кв.м, 307,1 кв.м., 130,4 кв.м., 42,3 кв.м., 9,7 кв.м.; К сторожка 8,3 кв.м., М-1-1 водокачка 20,8 кв.м., М прибудова 4,4 кв.м., Ш-2 спальный корпус 396,9 кв.м.: Ш мансарда 34,9 кв.м., Ш1 балкон 10,8 кв.м., Ш2 балкон 6,4 кв.м., ШЗ балкон 6,4 кв.м., Ш4 балкон 10,8 кв.м., Ш5 балкон 11,8 кв.м., Ш6 балкон 11,8 кв.м., Ш7 балкон 41,1 кв.м., Ш78 балкон 11,8 кв.м., Ш9 балкон 11,8 кв.м.; У-1-1 спальний корпус 256,8 кв.м.: У веранда 22,0 кв.м., У1 веранда 21,4 кв.м., У2 прибудова 3,5 кв.м., УЗ ганок 2,8 кв.м., У4 ганок 2,9 кв.м., У5 ганок 1,1 кв.м., У6 ганок 3,2 кв.м., У7 ганок 1,3 кв.м., У8 навіс 15,3 кв.м.; Ж навіс для шашликів 46,9 кв.м., З альтанка 27,7 кв.м., И альтанка 27,7 кв.м., Л котельня 30,9 кв.м., Н альтанка 9,3 кв.м., П навіс 218,3кв.м., Е-1-2 спальний корпус 245,4 кв.м.: е4-7 тераса 23,3 кв.м., е1 тераса 40,8 кв.м., е2 тераса 27,9 кв.м., е3 ганок 10,3 кв.м., е4-7 балкон 36,4 кв.м., О1-1 спальний корпус 386,2 кв.м., О1 веранда 28,8 кв.м., О2 веранда 26,5 кв.м., О3 ганок 10,0 кв.м, О4 ганок 7,9 кв.м, О5 ганок 1,90 кв.м, О6 ганок 1,7 кв.м, О7 ганок 1,1 кв.м, Р1-1 спальний корпус 342,5 кв.м., Р ганок 6,6 кв., С навіс 37,7 кв.м., Т навіс 33,6 кв.м., Ф басейн 135,1 кв.м., Ф1 басейн 41,0 кв.м., Ф2 басейн 151,3 кв.м., X навіс 43,9 кв.м.; Ц
убиральня 12,6 кв.м.: Ц ганок 1,3 кв.м., Ц1 ганок 1,3 кв.м., Я навіс-бар 86,4 кв.м., Я1 навіс 39,1 кв.м, № 1 огорожа 415,6 кв.м., № 2 вимощення 1475,0 кв.м, № 3 огорожа 217,4 кв.м.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Враховуючи вищевказані обставини справи, та приймаючи до уваги той факт, що провадження по справі, в межах якої вживалися заходи забезпечення позову, закрито у зв`язку з непідсудністю розгляду справи у цивільному судочинстві, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для скасування заходів забезпечення позову, застосованих Постановою Донецького апеляційного суду від 05.08.2020 року.
Відповідно до ч. 11 ст. 158 ЦПК України, примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Частиною 2 статті 255 ЦПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Позивачами при зверненні до суду із вищезазначеним позовом сплачено судовий збір у сумі 3783,60 гривень, а саме ФОП ОСОБА_2 сплачено судовий збір у сумі 2102,00 гривень, ОСОБА_3 сплачено судовий збір у сумі 840,80 гривень, ОСОБА_4 сплачено судовий збір у сумі 840,80 гривень, що підтверджується оригіналами квитанцій № 8, 9, 10 від 25.05.2020 року.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної фінансової політики.
Згідно п. 42 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», статтею 7 Закону № 3674-VI врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним.
У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає належним повернути позивачам ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплачену суму судового збору у розмірі 3783,60 гривень, а саме ФОП ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 2102,00 гривень, ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 840,80 гривень, ОСОБА_4 сплачений судовий збір у сумі 840,80 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 20, 30 ГПК України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 19, 158, 255-256 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Провадження у цивільній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року закрити.
Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті Постановою Донецькогоапеляційного судувід 05серпня 2020року у цивільній справі № 243/4844/20 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року, у вигляді заборони ОСОБА_5 чинити перешкоди Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у користуванні нежитловими будівлями та спорудами бази відпочинку батьків з дітьми « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входять: А-1 гуртожиток 244,5 кв.м.: Ам мансарда 110,3 кв.м; А прибудова 43 кв.м., А1 прибудова 14,9 кв.м., А2 ганок 8,3 кв.м.,; Б-1 кафе 445,6 кв.м.: Бм мансарда 149,3 кв.м., Б погріб 15,9 кв.м., Б1 погріб 11,2 кв.м., Б2 вхід в погріб 9 кв.м., Б3 вхід в погріб кв.м., Б4 веранда 81,7 кв.м., Б5 щітова 1,3 кв.м., Б6 прибудова 25 кв.м., Б7 прибудова 11,1 кв.м., Б8 тераса 69,6 кв.м., Б9 ганок 2,6 кв.м.; В-1 сушка-пральня 26,4 кв.м.; Г-1 спальний корпус № 1 353,7 кв.м.: Г веранда 21,4 кв.м., Г1 веранда 66 кв.м., Гм мансарда 106,2 кв.м.; Г2 ганок 4,1 кв.м.; Г3 ганок 2,5 кв.м.; Д-1 фільтровально-насосна будівля 46,3 кв.м.; Е-2 адміністративний корпус 723,1 кв.м., Ем мансарда 63,4 кв.м., Е2 прибудови 134,6 кв.м, 307,1 кв.м., 130,4 кв.м., 42,3 кв.м., 9,7 кв.м.; К сторожка 8,3 кв.м., М-1-1 водокачка 20,8 кв.м., М прибудова 4,4 кв.м., Ш-2 спальный корпус 396,9 кв.м.: Ш мансарда 34,9 кв.м., Ш1 балкон 10,8 кв.м., Ш2 балкон 6,4 кв.м., ШЗ балкон 6,4 кв.м., Ш4 балкон 10,8 кв.м., Ш5 балкон 11,8 кв.м., Ш6 балкон 11,8 кв.м., Ш7 балкон 41,1 кв.м., Ш78 балкон 11,8 кв.м., Ш9 балкон 11,8 кв.м.; У-1-1 спальний корпус 256,8 кв.м.: У веранда 22,0 кв.м., У1 веранда 21,4 кв.м., У2 прибудова 3,5 кв.м., УЗ ганок 2,8 кв.м., У4 ганок 2,9 кв.м., У5 ганок 1,1 кв.м., У6 ганок 3,2 кв.м., У7 ганок 1,3 кв.м., У8 навіс 15,3 кв.м.; Ж навіс для шашликів 46,9 кв.м., З альтанка 27,7 кв.м., И альтанка 27,7 кв.м., Л котельня 30,9 кв.м., Н альтанка 9,3 кв.м., П навіс 218,3 кв.м., Е-1-2 спальний корпус 245,4 кв.м.: е4-7 тераса 23,3 кв.м., е1 тераса 40,8 кв.м., е2 тераса 27,9 кв.м., е3 ганок 10,3 кв.м., е4-7 балкон 36,4 кв.м., О1-1 спальний корпус 386,2 кв.м., О1 веранда 28,8 кв.м., О2 веранда 26,5 кв.м., О3 ганок 10,0 кв.м, О4 ганок 7,9 кв.м, О5 ганок 1,90 кв.м, О6 ганок 1,7 кв.м, О7 ганок 1,1 кв.м, Р1-1 спальний корпус 342,5 кв.м., Р ганок 6,6 кв., С навіс 37,7 кв.м., Т навіс 33,6 кв.м., Ф басейн 135,1 кв.м., Ф1 басейн 41,0 кв.м., Ф2 басейн 151,3 кв.м., X навіс 43,9 кв.м.; Ц убиральня 12,6 кв.м.: Ц ганок 1,3 кв.м., Ц1 ганок 1,3 кв.м., Я навіс-бар 86,4 кв.м., Я1 навіс 39,1 кв.м, № 1 огорожа 415,6 кв.м., № 2 вимощення 1475,0 кв.м, № 3 огорожа 217,4 кв.м.
Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області, код ЄДРПОУ 37803368, що розташоване за адресою: Донецька область, місто Слов`янськ, вул. Центральна, буд. 3-а, повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , суму судового збору у розмірі 2 102 гривень 00 копійок, сплаченого за реквізитами: Слов`янське УК/м. Слов`янськ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37803368, Код банку отримувача (МФО): 899998, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.податків), Рахунок отримувача: UA108999980000031218206005075, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, за платіжним дорученням № 8 від 25.05.2020 року.
Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області, код ЄДРПОУ 37803368, що розташоване за адресою: Донецька область, місто Слов`янськ, вул. Центральна, буд. 3-а, повернути ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , суму судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок, сплаченого за реквізитами: Слов`янське УК/м. Слов`янськ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37803368, Код банку отримувача (МФО): 899998, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.податків), Рахунок отримувача: UA108999980000031218206005075, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, за платіжним дорученням № 9 від 25.05.2020 року.
Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області, код ЄДРПОУ 37803368, що розташоване за адресою: Донецька область, місто Слов`янськ, вул. Центральна, буд. 3-а, повернути ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , суму судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок, сплаченого за реквізитами: Слов`янське УК/м.
Слов`янськ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37803368, Код банку отримувача (МФО): 899998, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.податків), Рахунок отримувача: UA108999980000031218206005075, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, за платіжним дорученням № 10 від 25.05.2020 року.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 24 листопада 2020 року.
Суддя
Слов`янського міськрайонного суду В.І. Старовецький
