СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" липня 2021 р. Справа № 922/3149/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення EasyCon апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (вх. №572 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3149/18 постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Бринцевим О.В., повний текс ухвали підписано 28.01.2021
за заявою ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 у справі №922/3149/18 визнано ПрАТ "Верифікаційні проекти" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бондаренка В.А.
07.12.2020 АТ "ВТБ БАНК" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про вимоги кредитора (вх. №28483), в якій просив суд визнати АТ "ВТБ БАНК" кредитором ПрАТ " Верифікаційні проекти " на суму 7827730,30 грн., які включити до реєстру кредиторів в наступній черговості: 4204000,00 грн. - вимоги першої черги; 1523526,30грн. - вимоги четвертої черги; 6300000,00 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна (окрема черга).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у задоволенні заяви АТ "ВТБ Банк" про визнання кредитором ПрАТ "Верифікаційні проекти" в сумі 7827730,30 грн відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції встановив сплив строку позовної давності за вимогами банку до банкрута та застосував позовну давність до заявлених вимог банку.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, АТ "ВТБ Банк" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу про відхилення вимог кредитора Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 по справі №922/3149/18, якою відмовлено в задоволенні заяви АТ "ВТБ Банк" про визнання кредитором ПрАТ "Верифікаційні проекти" в сумі 7827730,30 грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "ВТБ Банк" з вимогами кредитора та визнати АТ "ВТБ Банк", кредитором ПрАТ "Верифікаційні проекти" на суму 7827730,30, які включити до реєстру кредиторів в наступній черговості: - 4204,00 грн - вимоги першої черги, - 1523526,30 грн - вимоги четвертої черги, 6300000,00 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна (окрема черга).
Апеляційна скарга мотивована тим, що у відповідності до норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про заставу», застосування позовної давності не припиняє договору застави, а тому судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2021 року сформовано колегію у складі: головуючий суддя - доповідач Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф.
24.02.2021 ухвалою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав відсутності доказів надсилання апеляційної скарги кредиторам у справі.
12.02.2021 від заявника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, надані докази на підтвердження надсилання апеляційної скарги кредиторам у справі.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021 року у зв`язку з відпустковою судді Зубченко І.В. сформовано колегію у складі: головуючий суддя - доповідач Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є, суддя Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 по справі №922/3149/18 поновлено АТ "ВТБ Банк", м. Київ процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 по справі №922/3149/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "ВТБ Банк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 по справі №922/3149/18, встановлено строк учасникам провадження до 01.04.2021 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 року у зв`язку з відпустковою судді Медуниця О.Є. сформовано колегію у складі: головуючий суддя - доповідач Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 призначено справу до розгляду на 17.05.2021 о 11-00 год.
08.04.2021 від арбітражного керуючого Шонія М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2021 року у зв`язку з лікарняним судді Радіонової О.О. для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - доповідач Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у даній справі розгляд справи відкладено на 01.07.2021.
Судове засідання 01.07.2021 не відбулось, у зв`язку із відпусткою судді-доповідача Фоміної В.О., наступне судове засідання перенесено на 14.07.2021, про що судом повідомлено учасників справи листом-повідомленням від 01.07.2021 (вих № 013388).
В судове засідання 14.07.2021 учасники процесу, крім АТ «ВТБ Банк», не з`явились про причини неявки не повідомили.
Судом апеляційної інстанції вчинено всі необхідні дії щодо належного повідомлення учасників даної справи про розгляд апеляційної скарги 14.07.2021, про що свідчать повернуті на адресу суду поштові повідомлення з відміткам про вручення адресатам (а.с. 256-258 т.13А, а.с. 12-14, а.с. 18 т.13Б).
Відповідно до статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що явка сторін обов`язковою судом не визнавалась та враховуючи належне повідомлення учасників даної справи, а також достатність матеріалів справи для об`єктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (вх. №572 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3149/18 за участі тільки представника ПАТ «ВТБ Банк».
Присутня в судовому засіданні 14.07.2021 представник ПАТ «ВТБ Банк» підтримала апеляційну скаргу, наполягала на її задоволенні, навела відповідні пояснення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у відповідності до статті 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Постановою Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 у справі №922/3149/18 визнано ПрАТ "Верифікаційні проекти" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бондаренка В.А.
07.12.2020 АТ "ВТБ БАНК" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про вимоги кредитора (вх. №28483), в якій просить суд визнати АТ "ВТБ БАНК" кредитором ПрАТ «Верифікаційні проекти" на суму 7827730,30грн., які включити до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості: 4204,000,00грн. - вимоги першої черги; 1523526,30грн. - вимоги четвертої черги; 6300000,00грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна (окрема черга).
В обгрунтування заяви про визнання кредиторських вимог, банк зазначає, що 31.05.13 між ПАТ "БМ БАНК" (Банк), ПрАТ "Західно-Український Консорціум" (який є правонаступником ЗАТ "Західно-Український Консорціум", Первісний Позичальник) та ПАТ "СК "ЛЕММА" (Новий позичальник) було укладено Договір переведення боргу за Договором №2010-2/DC невідновлювальної кредитної лінії від 13.01.2010.
Відповідно до умов пункту 1.2. вказаного договору переведення боргу ПАТ "СК "ЛЕММА" приймає на себе зобов`язання виконати замість Первісного Позичальника зобов`язання, встановлене Кредитним договором, а саме, повернути АТ "БМ БАНК" суму кредиту в розмірі 11295000,00грн., суму нарахованих та несплачених Первісним Позичальником процентів за користування кредитом в розмірі 1568778,29грн., та заборгованість Первісного Позичальника по комісії за управління кредитом в розмірі 639169,63грн., що будуть погашатись згідно встановленого в пункті 1.3.1. цього договору графіку, а також сплачувати Банку проценти згідно п. 1.6.1.1. даного договору. Кредит надано у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів.
Згідно з пунктом 1.3. договору переведення боргу, кредит сплачується ПАТ "СК "ЛЕММА" на позичковий рахунок не пізніше 11.07.2014 відповідно до графіку.
У відповідності до пункту 1.3.1. договору переведення боргу ПАТ "СК "ЛЕММА" сплачує заборгованість по нарахованим та непогашеним процентам та заборгованість по комісії за управління кредитом в сумі 2207294,92грн., що нарахована до 30.05.2013 (включно) відповідно до графіку.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язання, між ПАТ "БМ БАНК" та ПрАТ "Верифікайні проекти" було укладено договір застави від 31.05.2013 №2-2010/DC-7, відповідно до якого ПрАТ "Верифікайні проекти" передало в заставу пакет цінних паперів, а саме: недержавні цінні папери (прості іменні акції) українського емітента ПАТ "ЕКОМОБІЛЬ" у кількості 6300 штук.
Відповідно до умов, укладеного 06.09.2013 між ПАТ "БМ БАНК" та ПАТ СК "ЛЕММА", додаткового договору №1 до договору переведення боргу від 31.05.2013 за договором №2010-2/DC невідновлювальної кредитної лінії від 13.01.2010, сторони дійшли згоди, що прострочену за договором кредитну заборгованість у розмірі 3740000,00 грн визнати строковою. Сторони дійшли згоди не застосовувати до ПАТ "СК "ЛЕММА" штрафних санкцій за невиконання зобов`язань за договором по поверненню кредиту за період липень-серпень 2013 року; ПАТ "СК "ЛЕММА" підтверджує свої зобов`язання за Договором, а саме, повернути Банку суму кредиту в розмірі 11295000,00 грн., суму нарахованих та несплачених первісним позичальником процентів за користування Кредитом в розмірі 1568778,29грн., та заборгованість по комісії за управління кредитом в розмірі 639169,63грн., що будуть погашатись згідно встановленого графіку. Також було викладено п. 1.3. в новій редакції, а саме зазначено, що кредит сплачується ПАТ "СК" ЛЕММА" на позичковий рахунок не пізніше 11 липня 2014 року відповідно до графіку.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29.01.2015 у справі №462/6071/14-ц, суму заборгованості за Договором переведення боргу від 31.05.2013 за Договором №2010-2/DC невідновлювальної кредитної лінії від 13.01.2010 у розмірі 12119783,11 грн солідарно стягнуто з ПАТ "СК "ЛЕММА" та фізичної особи.
В подальшому, між АТ "БМ БАНК (первісний кредитор) та АТ "ВТБ БАНК" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами від 06.09.2018 №06092018, відповідно до умов якого АТ "ВТБ БАНК" набуло права вимоги до ПАТ "СК "ЛЕММА" за Договором невідновлюваної кредитної лінії від 13.01.2010 №2010-2/DC, а також право вимоги до ПрАТ "Верифікаційні проекти" за Договором застави від 31.05.2013 №2-210/DC-7.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/10542/18 визнано кредитором по відношенню до боржника (ПАТ «СК «Лемма»), зокрема, АТ «ВТБ Банк» на суму 6903870,20 грн, з яких 3524,00 грн - перша черга, 6893685,01 грн - четверта черга, 6661,19 - шоста черга.
Як зазначає заявник, наявність невиконаних зобов`язань ПАТ "СК "ЛЕММА" за Договором №2010-2/DC невідновлювальної кредитної лінії від 13.01.2010 дає АТ "ВТБ БАНК" право звернутися з вимогами до ПАТ "Верифікаційні проекти".
Арбітражний керуючий Шонія М.В. надала Господарському суду Харківської області повідомлення про розгляд кредиторських вимог, де просила відмовити у задоволенні вимог АТ «ВТБ Банк» за спливом позовної давності.
При розгляді заяви банку про визнання кредиторських вимог, судом першої інстанції застосовано позовну давність та відмовлено у задоволенні заяви.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає таке.
Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 2 статті 45 КУзПБ передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Частиною 8 цієї статті також передбачено, розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Згідно з ч. 2 ст. 47 КУПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду (ч. 6 ст. 45 КУПБ).
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.
Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №903/645/20.
Також, Верховний Суд у постанові від 23.03.2021 у справі № 909/1347/19 зазначив, що, законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог.
Також в цій постанові Верховний Суд вказав, що визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку - здійснений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку тягар доказування наявності обставин, які б підтверджували вимоги АТ «ВТБ Банк» до боржника у даній справі покладено саме на АТ «ВТБ Банк».
Розглядаючи, в контексті наведеного, правильність вирішення судом першої інстанції заяви АТ «ВТБ Банк» про визнання кредиторських вимог, суд апеляційної інстанції встановлено наступне.
На підтвердження своїх кредиторських вимог, АТ «ВТБ Банк» до заяви (вх.№28483 від 07.12.2020) надано:
- копія договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами №06092018 від 06.09.2018;
- копія договору №2010-2/DC не відновлювальної кредитної лінії, що укладений 13.01.2010;
- копія договору переведення боргу за договором №2010-2/DC не відновлювальної кредитної лінії, що укладений 13.01.2010, який укладений 31.05.2013 з додатками;
- копія договору застави №2-2010/DC-7 від 31.05.2013;
- оригінал розрахунку заборгованості за кредитним договором АТ «ВТБ Банк»;
- оригінал банківських виписок АТ «ВТБ Банк»;
- роздруківка рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29.01.2015 у справі №462/6071/14-ц;
- копія ухвали Господарського суду м. Києва від 30.09.2020 №910/10542/18.
Відповідно до положень ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Отже, Господарським процесуальним кодексом України не встановлено порядку засвідчення копій документів, як письмових доказів, а норма частини четвертої статті 91 ГПК України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.
Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.
При цьому, зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.
У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 18.12.2018 у справі №761/5894/17, від 14.12.2018 у справі №914/809/18.
Разом з тим, надані банком в обгрунтування своїх кредиторських вимог, наведені вище копії документів, не відповідають вимогам п. 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів", адже копії: договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами №06092018 від 06.09.2018, договору №2010-2/DC не відновлювальної кредитної лінії, що укладений 13.01.2010; договору переведення боргу за договором №2010-2/DC не відновлювальної кредитної лінії, що укладений 13.01.2010, який укладений 31.05.2013 з додатками; договору застави №2-2010/DC-7 від 31.05.2013 не засвідчені у відповідності до вимог Національного стандарту «Вимоги до оформлювання документів», оскільки відсутня на кожній сторінці вказаних документів відмітка про засвідчення копії документа - слова "згідно з оригіналом", назва посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дата засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
До того ж, із матеріалів справи не вбачається, що вказані документи були подані до суду пакетом документів в копіях, який би був прошитий із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки.
За таких обставин, документи в обґрунтування кредиторських вимог АТ «ВТБ Банк» документів не можуть вважатися доказом у справі. При цьому, заявником не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналу вказаних письмових доказів.
Із матеріалів справи також не вбачається, що судом першої інстанції витребовувались у банку вказані договори в оригіналі та досліджувались в судовому засіданні.
Зазначені обставини є підставою для відмови у задоволенні заяви АТ «ВТБ Банк» про визнання його кредиторських вимог (вх.№28483 від 07.12.2020), оскільки банком не доведено належними і допустимими доказами у справі наявність кредиторських вимог до боржника у даній справі.
Однак, як зазначалось, судом першої інстанції застосовано позовну давність, що і стало підставою для відмови у задоволенні заяви банку.
За приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц викладено висновок про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону.
Разом з тим, висновків щодо наявності/відсутності у заявника (банку) порушеного права оскаржувана ухвала не містить, як і не містить висновків про правомірність або неправомірність заявлених банком вимог, їх відповідність обставинам даної справи.
Крім того, статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Як зазначалось вище, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29.01.2015 у справі №462/6071/14-ц встановлена сума заборгованості за основним (кредитним) зобов`язанням, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/10542/18 АТ "ВТБ Банк" визнано кредитором основного боржника (ПАТ "СК "Лемма"), тому строк давності у відповідності до вимог ст. 266 ЦК України щодо забезпечених вимог банку не сплив.
Наведені судові рішення додані до заяви про визнання кредитором АТ «ВТБ Банк» та входять до пакету незасвідчених копій документів, проте, вони є загальнодоступними, у відповідності до Закону України «Про доступ до судових рішень», і про їх наявність можливо пересвідчитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви банку за спливом позовної давності є безпідставні.
Колегія суддів зазначає, що в ході судового розгляду справи має бути з`ясовано її істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечено дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом.
Відповідні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17.
Таким чином, АТ «ВТБ Банк» не довів наявності заборгованості та не надав доказів на підтвердження того, що він є заставним кредитором, проте як, суд першої інстанції зазнченого не дослідив та не надав відповідної правової оцінки, що призвело до неправильних висновків, викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та безпідставної відмови у задоволенні заяви за спливом позовної давності.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За положеннями ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не може вважати заяву банку про визнання кредиторських вимог обґрунтованою, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, доведеними. Тому, відповідно положень ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та відмови у задоволенні заяви АТ «ВТБ Банк» (від 07.12.2020 вх.28483№) з мотивів викладених у мотивувальній частині даної постанови.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3149/18 скасувати.
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання кредитором Приватного акціонерного товариства «Верифікаційні проекти» в сумі 7827730,30 грн відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19.07.2021
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.В. Шевель
