Дата документу 19.07.2021
ЄУН 937/8891/19
(1-о/937/7/21)
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі колегії суддів: головуючого судді - Честнєйшої Ю.О., суддів - Колодіної Л.В., Купавської Н.М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку апеляційного суду Запорізької області від 25.03.2004 та ухвали Верховного суду України від 23.12.2004,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 , який відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ст. 115 ч.2 п.п.1,2,6,12, 187 ч.4, 304 КК України за вироком апеляційного суду Запорізької області від 25.03.2004, який відповідно до ухвали Верховного Суду України від 23.12.2004 залишено без змін, звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду із заявою, в якій просить привести вказані судові рішення до вимог чинного законодавства та скасувати їх за виключними обставинами, посилаючись на те, що в ході досудового розслідування було порушено його право на захист. Вказує, що Конституційний Суд України своїм рішенням № 23-рп/2009 від 30.09.2009 (справа № 1-23/2009) в п.1 розтлумачив положення ч. 1 ст. 59 Конституції України щодо права на правову допомогу, тобто він мав право на професійного захисника при касаційному розгляді, але на момент розгляду касаційної скарги ані він, ані суд касаційної інстанції про це рішення не знав. Крім того, вказує, що 10.04.2019 Велика Палата ВС встановила аналогічні відносини.
Вимогами ст. 466 КПК України передбачено, що повідомлення сторін про розгляд заяви здійснюється лише після відкриття провадження за заявою та призначення її до розгляду по суті.
Враховуючи, що вирішення питання про відкриття провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у тому числі й розгляд клопотання про поновлення строку подання такої заяви, судом здійснюється без виклику учасників судового провадження, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється. Відповідно до ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.
Перевіривши дотримання заявником вимог ст.461-462 КПК України,колегія суддів встановила наступне.
Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2004 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів, передбачених пунктами 1, 2, 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 4ст. 187, ст. 304 КК (1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Верховний Суд України ухвалою від 23 грудня 2004 року вказаний вирок апеляційного суду залишив без змін.
Засуджений звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами вироку апеляційного суду Запорізької області від 25.03.2004 та ухвали Верховного суду України від 23.12.2004. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року здійснено тлумачення положень ст. 59 Конституції України та вказано, що право кожного на правову допомогу треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує. Крім цього, у постанові від 10 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незабезпечення права на захист, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Враховуючи те, що розгляд його касаційної скарги Верховним Судом України було проведено без участі захисника, а вказані висновки Конституційного Суду України та Великої Палати Верховного Суду ухвалені вже після розгляду кримінального провадження відносно нього, то існує виключна обставина, передбачена п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України, для перегляду вироку апеляційного суду Запорізької області від 25.03.2004 та ухвали Верховного суду України від 23.12.2004.
Крім цього, засуджений ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Стверджує, що пропустив строк із поважних причин, оскільки КПК України 1960 року не було передбачено можливості звернутися із заявою про здійснення такого перегляду, а про існування рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року він дізнався лише 2019 року.
Згідно з ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 459 КПК України визначено, що виключною обставиною визнається встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Конституційний Суд України» до повноважень Конституційного Суду належить зокрема: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) офіційне тлумачення Конституції України.
Пункт 1 ч. 3 ст. 459 КПК України визнає виключною обставиною лише визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при постановлені вироку чи ухвали, що належить переглянути. Таким чином, у випадку, якщо при прийнятті судового рішення були застосовані закон, інший правовий акт чи їх окреме положення, які з часом були визнані Конституційним Судом України неконституційними, таке судове рішення може бути переглянуте в порядку, передбаченому главою 34 КПК України. Виключна обставина безпосередньо пов`язана із повноваженнями Конституційного Суду України, передбаченими п.1 ст. 7 ЗУ «Про Конституційний Суд України».
ОСОБА_1 звернувся до суду з питанням про перегляд ухвали Верховного суду України від 23.12.2004 за виключною обставиною, якою вважає Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2009.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України ухваленого 30 вересня 2009 року, здійснено тлумачення положень ст. 59 Конституції України та вказано, що право кожного на правову допомогу треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
В цьому випадку, ухвалюючи дане рішення, Конституційний Суд України виконував повноваження, передбачені п.2 ст. 7 ЗУ «Про Конституційний Суд України», що не відноситься до виключної обставини.
Ще на одну підставу для перегляду рішення щодо нього ОСОБА_1 зазначає те, що у постанові від 10 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду визнала, що незабезпечення права на захист, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказане процесуальне рішення також не є виключною обставиною в розумінні ст. 459 КПК України.
У зв`язку з чим відсутні підстави для перегляду вироку апеляційного суду Запорізької області від 25.03.2004 та ухвали Верховного суду України від 23.12.2004 за виключними обставинами.
Крім цього, варто звернути увагу, що правова визначеність передбачає повагу до принципу остаточності судового рішення. Цей принцип передбачає, що жоден учасник процесу не вправі вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення, лише з метою повторного або нового розгляду справи. Перегляд не може використовуватися як повторна апеляція і сама по собі можливість існування двох різних поглядів на справу не може бути підставою для перегляду. Відступ від цього принципу є виправданим лише у випадку, якщо зумовлений обставинами суттєвого та вагомого характеру.
Системне тлумачення глави 34 КПК у сукупності з наведеними вище положеннями свідчить, що перегляд за нововиявленими або виключними обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
Відповідно до ст. 464 КПК України не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам ст. 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Вирішення судом питання про відкриття провадження означає, що питання стосується того, чи є підстави для відкриття провадження, і таким чином, суд вважає, що таке формулювання дає повноваження як відкрити, так і відмовити у відкритті провадження, і вирішення цього питання залежить від наявності або відсутності підстав для відкриття провадження.
З огляду на викладене, та слідуючи практиці Великої Палати Верховного Суду (провадження №13-90зво19), слід відмовити у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку апеляційного суду Запорізької області від 25.03.2004 та ухвали Верховного суду України від 23.12.2004.
Відповідно до ч. 5 ст. 461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано із підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 459 КПК України, протягом тридцяти днів із дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Як встановлено Судом, рішення Конституційного Суду України, яке може слугувати підставою для перегляду за виключною обставиною ухвали Верховного суду України від 23.12.2004 щодо ОСОБА_1 не ухвалювалось, тому вирішення питання поновлення пропущеного, на думку останнього, строку звернення до суду є недоречним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 429, 459, 461, 464, 466 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку апеляційного суду Запорізької області від 25.03.2004 та ухвали Верховного суду України від 23.12.2004.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.
Головуючий суддя: Ю.О.Честнєйша
Судді: Л.В.Колодіна
Н.М.Купавська
