Роздільнянський районний суд Одеської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 511/1762/20
Номер провадження: 1-кс/511/439/21
16.08.2021 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 по розгляду кримінального провадження №511/1762/20 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
З 02.10.2020 року в провадженні Роздільнянського районного суду перебуває кримінальне провадження №511/1762/20 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ справа перебуває у провадженні судді Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_6
14.06.2021 року у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 заявлено відвід судді ОСОБА_6 на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
Заява про відвід судді обґрунтована тим, що суддя ОСОБА_6 розглядає справу упереджено та існують обґрунтовані сумніви в її об`єктивності виходячи з таких її дій:
- в судовому засіданні 31.03.2021 року суддя ОСОБА_6 висловила свою позицію по даній справі щодо його беззаперечної винуватості у вчиненні ДТП до винесення остаточного рішення по справі, висловивши передчасно свою думку щодо обставин ДТП;
- визначила у даному кримінальному провадженні свідком заявлену прокурором для виклику до суду особу - ОСОБА_7 , тоді як дана особа не мала такого статусу по справі, не зазначена як свідок згідно додатку до обвинувального акту, під час досудового розслідування справи не допитувалась, а тому задовольнивши в такий спосіб клопотання прокурора, зайняла сторону обвинувачення по даному кримінальному провадженню і на власний розсуд визначила свідка по даному кримінальному провадженню;
- відмовила в задоволенні клопотання захисту про очевидну недопустимість доказів. При цьому відмовляючи захиснику у задоволенні клопотання, в ухвалі від 17.05.2021 року свою позицію також виклала упереджено, фактично вказуючи на те, що оспорювані докази є допустимими. При цьому мотиви відхилення доводів захисту не зазначила, а відтак не мотивувала своє рішення;
- порушила правила суддівської етики, коли 14.06.2021 року не розпочала судове засідання по справі в призначений час, примусивши їх з адвокатом чекати біля двох годин на явку прокурора в судове засідання, не з`ясувавши їх позицію щодо такого порядку проведення судових засідань; повторно 24.06.2021 року, прибувши до суду в обумовлений в судовій повістці час, він також, будучи інвалідом 11 групи, вимушений був чекати початку судового засідання біля двох годин;
- проявляє явну прихильність до сторони обвинувачення, яка несвоєчасно з`являється у судові засідання, а також продемонструвала підтримання нею інтересів прокуратури по іншому кримінальному провадженню.
На підставі ст.81 ч.1 КПК України у разі заявлення відводу (самовідводу) слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК.
Згідно автоматизованої системи документообігу суду заява ОСОБА_4 про відвід судді розподілена в провадження судді ОСОБА_1 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 підтримали доводи заяви про відвід судді та просили її задовольнити.
Суддя ОСОБА_6 не бажала давати пояснення щодо її відводу та просила розглянути заяву у її відсутності, про що надала відповідну заяву.
Прокурор Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_8 просив в задоволенні відводу судді ОСОБА_6 відмовити, так як він заявлений безпідставно. Вважає, що фактично захисники не погоджуються з прийнятими рішеннями про відмову у задоволенні клопотань та скарг, що не є підставою для відводу та не свідчить про упередженість складу суду. Крім цього просив врахувати, що дійсно судові засідання по даному кримінальному провадженню 14.06.2021 року та 24.06.2021 року розпочалися з запізненням, так як він приймав участь в інших судових засіданнях в приміщенні Роздільнянського районного суду Одеської області, а тому не мав можливості своєчасно взяти участь в судових засіданнях.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши заяву про відвід, суд вважає, що заява ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
У пункті 4 ч. 1ст. 75 КПК Українивизначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно із нормами ст.75КПК визначенопідстави длявідводу суддіпо кримінальномупровадженню івідповідно доїх вимог суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьоюстатті 35цього Кодексупорядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч. 5ст. 80 КПК Українивідвід повинен бути вмотивованим.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад кримінального судочинства України.
Як указав Європейський суд у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім ( рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 38).
Згідно матеріалів справи дане кримінальне провадження перебуває у провадження судді ОСОБА_6 з 02.10.2020 року.
31.03.2021 року відбулось по справі чергове засідання, в якому досліджувались письмові докази, надані стороною обвинувачення, в процесі долучення яких під головуванням судді ОСОБА_6 сторонами висловлювались позиції та міркування з приводу поданих доказів, в тому числі під час дослідження - протоколу огляду місця ДТП зі схемою ДТП від 19.03.2019 року.
Даючи оцінку висловленням головуючого по справі суд виходить з наступного.
Так у справі «Лада проти України» і ЄСПЛ наголосив , щопункт 2 статті 6 Конвенціїзабороняє передчасне висловлення судом думки про те, що той, «кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення», є винним або винною до того, як це буде доведено відповідно до закону. Послідовний підхід Суду полягає у тому, що право на презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява державного посадовця щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відображає думку про її вину до того, як таку вину буде доведено відповідно до закону. Навіть за відсутності будь-якого формального висновку достатньо того, що існують певні міркування, які дозволяють припустити, що суд або посадова особа вважають особу, яка обвинувачується, винною.
Необхідно встановити принципову відмінність між твердженням про те, що хтось тільки підозрюється у вчиненні злочину, та чіткою заявою, що особа вчинила злочин, за відсутності остаточного вироку. ЄСПЛ неодноразово наголошував на важливості добору державними посадовцями слів у своїх заявах до судового розгляду та визнання особи винною у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень.
Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювана заява була зроблена (див. рішення від 28 червня 2005 року у справі «Каракас і Єсілірмак проти Туреччини» (Karakas and Yesilirmak v. Turkey), заява № 43925/985, п. 51).
Між тим, ознайомившись зі звукозаписом судового засідання від 31.03.2021 року, суд прийшов до висновку, що суддя ОСОБА_6 в даному процесі жодним чином не висловила думку про винуватість саме ОСОБА_4 у вчиненні даного правопорушення до винесення остаточного рішення по справі, а наведені нею міркування при дослідженні одного із наданих прокурором доказів протоколу огляду місця ДТП зі схемою ДТП від 19.03.2019 року носили абстрактний характер.
Далі, 17.05.2021 року під час чергового судового засідання суддею ОСОБА_6 ухвалою, постановленою у нарадчій кімнаті, відмовлено стороні захисту та обвинуваченому ОСОБА_4 в задоволенні клопотання від 31.03.2021 року про визначення очевидно недопустимим доказом обвинувачення СДR-диску, на якому містить відеозапис дорожньотранспортної події від 19.03.2019 року у виді мультимедійного файлу та виключення його із числа доказів сторони обвинувачення з припиненням його дослідження.
В цьому ж судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про допит в суді в якості свідка - ОСОБА_9 , в задоволенні якого суддею було відмовлено ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати в цьому ж судовому засіданні і занесеною до журналу судового засідання.
Аналізуючи процесуальні дії судді при розгляді клопотань, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказів під час судового розгляду, суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження у судовому засіданні, якщо дослідження було розпочате.
В свою чергу відповідно до ч.3 цієї статті сторони кримінального провадження , потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими , а також наводити заперечення про визнання доказів недопустимими.
Виходячи з вищенаведених норм КПК, вирішуючи питання допустимості доказів , допиту особи в якості свідка по кримінальному провадженню, суд в даному випадку має відповідні повноваження - судову дискрецію (судовий розсуд), яка у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, тощо. Ця діяльність забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного суддею рішення в процесуальному документі суду.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях при цьому зазначає про необхідність дотримання законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Із протоколу судового засідання від 17.05.2021 року встановлено, що захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_5 під час судового слідства в судовому засіданні від 17.05.2021 року було подано письмове клопотання про визнання одного із доказів прокурора очевидно недопустимим доказом, а тому суд в межах наданих йому повноважень ст.89 КПК України негайно перейшов до розгляду даного клопотання та видалився до нарадчої кімнати для розгляду питання щодо очевидної недопустимості доказу і маючи відповідні повноваження на розгляд даного питання відмовив в його задоволенні.
Із резолютивної частини ухвали суду від 17.05.2021 року судом встановлено, що суддя лише відмовила в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про визнанні доказу очевидно недопустимим, так як не вбачає очевидної недопустимості даного доказу на даній стадії процесу.
Суд вважає, що процесуальні ж дії судді щодо відмови в задоволенні клопотання про визнання доказу очевидно недопустимим, а також вчинення інших процесуальних дій, незгода учасників справи з цими рішеннями, не можуть розглядатися як порушення прав учасників процесу або як невиконання судом одного із важливих принципів судочинства - безсторонності та незалежності суду і є захистом надуманими.
Далі, також даним протоколом судового засіданні від 17.05.2021 року спростовано доводи захисту про те, що суддя ОСОБА_6 самостійно визначила статус особи ОСОБА_9 як свідка по даному кримінальному провадженню.
По перше, дану особу - ОСОБА_7 для допиту в суді саме в якості свідка заявив прокурор в судовому засіданні, заявивши усне клопотання. По друге, дане клопотання прокурором також було мотивоване, не дивлячись на те, що вказана особа не допитувалась на стадії судового слідства в якості свідка.
Згідно протоколу судового засідання від 17.05.2021 року дане клопотання розглядалось суддею з дотримання вимог КПК і після з`ясування думки всіх учасників процесу щодо того, чи може дана особа бути допитана в судовому засіданні в якості свідка, суддя відмовила в задоволенні даного клопотання прокурора.
Тому на думку суду, в даних діях судді вочевидь відсутній будь-який прояв неупередженості та безсторонності та намаганні судді сприяти обвинуваченню в подачі доказів винуватості ОСОБА_4 .
Також на думку суду, не свідчать про безсторонність та упередженість суду і інші наведені доводи в заяві щодо особливих стосунків судді з прокурором, нерівних умов сторін даного провадження при організації судових засідань.
Судом встановлено, що суддя ОСОБА_6 , призначаючи судові засідання по справі 14.06.2021 року та 24.06.2021 року на конкретний час, була присутня на робочому місці, про що заявникам було відомо і могла розпочати своєчасно проведення розгляду даної справи, таким чином всі необхідні дії щодо організації судового процесу нею були виконані.
Причини затримання розгляду даної справи також сторонам та заявникам відома це несвоєчасна явка прокурора і затримка його в інших судових процесах.
Заявник та його адвокат з клопотанням про перенесення судового засіданні на іншу дату та неможливість участі у судовому засіданні в більш пізній час в ці дні не подавали.
Відтак, суд повно та всебічно проаналізувавши всі доводи заявника , прийшов до висновку , що належних та допустимих доказів щодо суб`єктивної упередженості судді ОСОБА_6 або правомірного сумніву у безсторонності та її незалежності з об`єктивної точки зору захисником та обвинуваченим не надано.
Оскільки відсутні підстави для відводу судді, що містяться в національному законі, а також відсутні будь - які прояви упередженості судді або її особистих переконань з суб`єктивної точки зору та будь - які правомірні сумнівив безсторонності і незалежності судді з об`єктивної точки зору при розгляді процесуальних питань,заява про відвід судді задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.75, 76, 81, 82, 344, 369 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 по розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
