Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 січня 2020 року
у справі № 303/7357/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо розмежування замаху на вбивство та умисного тяжкого тілесного ушкодження
Фабула справи: органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно прийшли до висновку про необхідність перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, враховуючи знаряддя вчинення злочину, кількість завданих ударів, їх локалізацію та поведінку ОСОБА_1 , який не зупинив свої дії і намагався довести злочин до кінця.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч. 1 ст. 15 КК України, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Висновки: при розмежуванні замаху на вбивство та умисного тяжкого тілесного ушкодження суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Ключові слова: суміжні злочини, злочини проти життя та здоров’я людини, незакінчений злочин
