Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 лютого 2020 року
у справі № 803/1690/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо порядку розгляду вимог до суб'єкта владних повноважень надати відповідь на адвокатський запит стосовно інформації, яка має ознаки публічної
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у області (далі - ГУ Держгеокадастру), які полягають у ненаданні (відмові в наданні) інформації на його адвокатський запит; зобов'язати відповідача надати йому як адвокату інформацію на адвокатський запит у спосіб та обсязі, запитуваному в такому адвокатському запиті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як адвокат звернувся до ГУ Держгеокадастру із запитом про надання відомостей про земельні ділянки. Листом відповідач фактично відмовив у наданні такої інформації вказуючи, що надання відомостей з документації із землеустрою, яка включена до державного фонду документації із землеустрою, про координати поворотних точок меж земельної ділянки, про опис меж суміжних землекористувачів та надання викопіювання з кадастрової карти (плану) є адміністративними послугами, які входять до переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центри надання адміністративних послуг, запропоновано звернутися в Центр надання адміністративних послуг міської ради.
Позивач, керуючись положеннями ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вважає таку відмову відповідача протиправною щодо ненадання запитуваної інформації, з урахуванням того, що він має право отримувати запитувану інформацію та ним були додані до адвокатського запиту всі документи, передбачені законом.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов ОСОБА_1 задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ГУ Держгеокадастру вважає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позивач звернувся до суду за захистом прав свого довірителя, а не порушених власне своїх прав чи охоронюваних інтересів, чим порушив ст. 48 КАС України.
Правова позиція Верховного Суду: у вказаній справі, позивач вважає протиправними дії суб`єкта владних повноважень, які виявилися у ненаданні йому відповіді на адвокатський запит.
Ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Ч. 3 ст. 24 цього Закону встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Ст. 9 Закону України “Про інформацію” обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Висновки: вимоги до суб'єкта владних повноважень надати відповідь на адвокатський запит щодо інформації, яка має ознаки публічної, розглядається в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, позов про бездіяльність розпорядника інформації із розгляду запиту на інформацію з огляду на положення Закону України “Про доступ до публічної інформації” подається до адміністративного суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 826/5331/18).
Ключові слова: порушення прав адвоката, право звертатися з адвокатськими запитами, підсудність спору, право на доступ до публічної інформації, відповідальність розпорядника інформації
