Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 лютого 2020 року
у справі № 569/11433/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо збереження обтяження на рухоме майно для нового власника
Фабула справи: ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом, за умовами якого кредитору у заставу передано автомобіль. ОСОБА_1 не виконує зобов’язання за кредитним договором, позивач направив їй вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором. Незважаючи на реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження на предмет застави, ОСОБА_1 без попереднього дозволу заставодержателя здійснила його відчуження, на момент розгляду справи власником автомобіля, переданого позивачеві у заставу є ОСОБА_2, що не припиняє чинності застави.
ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що у порушення положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідач ввів її в оману при укладенні зазначеного договору.
Рішенням суду першої інстанції позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що заявник набув його за відплатним правочином та на момент набуття його у власність від третього його власника (ОСОБА_4), не знав і не міг знати, що автомобіль перебуває під заставою, а отже права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України.
Правова позиція Верховного Суду: застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу»).
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:
- обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;
- відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу» та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Висновки: застава зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, незалежно від оплатності правочину, на підставі якого набуте зазначене майно, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Ключові слова: набуття заставленого майна у власність, забезпечення виконання зобов’язання, перехід права власності на заставлене майно
