Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 лютого 2018 року
у справі № 922/3804/16
Господарська юрисдикція
Щодо стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки
Фабула справи: прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі селищної ради з позовом до ТДВ "Сахновщинське РТП" про стягнення 132 402,84 грн шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, посилаючись на приписи ст.ст. 122, 125, 126, 188 ЗК України та встановлені Державною інспекцією сільського господарства під час перевірки обставини стосовно використання відповідачем земельної ділянки в порушення вимог земельного законодавства за відсутності виготовленого та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування та оформленого договору щодо земельної ділянки, що зафіксовано у відповідному акті уніфікованої форми перевірки дотримання вимог земельного законодавства, та здійснено розрахунок шкоди.
Заперечуючи проти позову, ТДВ "Сахновщинське РТП" зазначило, що прокурором до матеріалів справи не було надано доказів здійснення відповідачем і позивачем дій, що передують укладенню договору, а спору між відповідачем та Сахновщинською селищною радою про укладення договору оренди земельної ділянки немає. При цьому відповідач сплачує податок на землю у державний бюджет і немає заборгованості зі сплати земельного податку.
Рішенням господарського суду позов задоволено, стягнуто з ТДВ "Сахновщинське РТП" на користь селищної ради 132 402, 84 грн шкоди та судовий збір.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає безпідставними твердження суду апеляційної інстанції про відсутність посилань на період часу, впродовж якого спірна земельна ділянка використовується без належних правових підстав, оскільки зазначена Методика не пов'язує розрахунок шкоди із періодом часу, протягом якого спірна земельна ділянка використовується без належних правових підстав, і ця обставина не може вплинути на правомірність та обґрунтованість проведення перевірки і нарахування розміру спричиненої шкоди.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними щодо правовідносин із відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
П. "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, виходячи із вказаних норм, користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, за змістом п. 1 якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3 цього Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно п. 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Висновки: у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст. 157 ЗК України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Ключові слова: відсутність правовстановлюючих документів, право одержати земельну ділянку в користування, відсутність у особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку
