Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 червня 2019 року
у справі № 924/638/18
Господарська юрисдикція
Щодо обов’язку суду здійснити правову кваліфікацію правовідносин сторін
Фабула справи: міська рада звернулася до суду з позовом до АТ "Хмельницькобленерго" про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 185 069,84 грн.
Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України, ст.ст. 152, 156, 157 ЗК України, п. 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку для обслуговування підстанції високовольтної електромережі, без будь-яких правових підстав, договір оренди земельної ділянки відповідачем не укладено. На думку позивача, користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушене, отже міській раді завдані збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі неодержаної орендної плати в сумі 185 069,84 грн.
Рішенням господарського суду, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, у позові відмовлено.
Мотивуючи оскаржувані рішення, суди вказали про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки вказані відносини до моменту укладення договору оренди мають ознаки кондикційних.
Мотивація касаційної скарги: міська рада зазначає, що саме на суд покладено обов’язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка норма підлягає застосуванню. Виходячи з фактичних обставин, встановлених під час розгляду в суді першої інстанції, у даній справі підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст.ст. 4, 86, 162 ГПК України господарські суди розглядають справи за позовами юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів та органів місцевого самоврядування, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі лише посилання позивача на певну норму закону) позову.
При цьому господарський суд, зясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Висновки: саме на суд покладено обов’язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Ключові слова: повноваження суду, предмет позову, підстава позову
