Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 листопада 2019 року
у справі № 902/761/18
Господарська юрисдикція
Щодо обов’язку доказування сторонами розміру завданих збитків
Фабула справи: Фермерське господарство "Агро-Вдалий" (далі - ФГ "Агро-Вдалий") звернулося до суду з позовом до ФОП Олійчук С.С., третя особа - сільська рада, про стягнення 614 833,73 грн. збитків, з яких 589 210,33 грн. упущеної вигоди, 20 755,09 грн. орендної плати за землю, 4 865,31 грн. зобов`язання зі сплати земельного податку.
Позовна заява мотивована тим, що в період з грудня 2017 року по 20 липня 2018 року орендовані Позивачем земельні ділянки без достатніх правових підстав оброблялися Відповідачем, у зв`язку із чим Позивач був позбавлений можливості посіяти та реалізувати врожай соняшника, що завдало йому збитків у виді неодержаного доходу у розмірі експертної вартості врожаю соняшника, а також у спірний період Позивач поніс витрати зі сплати орендної плати власникам земельних ділянок та земельного податку. В якості доказу понесених збитків у формі упущеної вигоди Позивач послався на висновок проведеної на його замовлення судової товарознавчої експертизи, за якою ринкова вартість соняшника, яку було б зібрано в вересні 2018 року з поля площею 19,4357 га станом на 07.09.2018, могла складати 589 213,33 грн.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволений частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 4 865,31 грн. відшкодування земельного податку. В іншій частині позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що попри встановлений факт протиправного, без правовстановлюючих документів, використання Відповідачем орендованих Позивачем земельних ділянок шляхом посіву озимого ріпаку, Позивач не довів належними та допустимими доказами реальність упущеної вигоди, що неодержані доходи не є абстрактними і могли бути реально отримані ним на ту суму, яка заявлена в позові. Сума упущеної вигоди обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання Позивачем доходу з посиланням тільки лише на висновок експертизи про ймовірну вартість урожаю соняшника, тоді як теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди. Отже, вказаний висновок експерта визнаний судами неналежним та недопустимим доказом завданих збитків. З цих же підстав відхилено і наданий Позивачем у підтвердження розміру отриманого Відповідачем доходу висновок експертизи про ринкову вартість озимого ріпаку. При цьому Позивачем не надано доказів того, що неправомірні дії Відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток у заявленому розмірі, а також того, що Позивач мав намір посіяти саме соняшник (рахунки на оплату насіння тощо). Щодо сум орендної плати, то відсутні докази фактичного понесення Позивачем цих витрат, що виключає відшкодування фактичних майнових втрат в якості збитків.
Мотивація касаційної скарги: ФОП Олійчук С.С. вважає, що суди не надали оцінки наданим Позивачем доказам того, що внаслідок неправомірного використання земельних ділянок Відповідач у 2018 році отримав дохід від збору урожаю ріпаку в сумі 859 322,50 грн., що підтверджується: листом ГУ Державної служби статистики щодо урожайності озимого ріпаку у 2018 році на території району та висновком судового експерта про ринкову вартість озимого ріпаку станом на липень 2018 року. Унаслідок доведення вказаними вище доказами факту отримання Відповідачем прибутку від протиправного використання земельних ділянок до спірних правовідносин підлягає застосуванню абз. 2 ч. 2 ст.22 ЦК України, відповідно до якого розмір упущеної вигоди Позивача не може бути меншим, ніж дохід Відповідача, отриманий від протиправної діяльності. Зазначене звільняє Позивача від обов`язку доведення, яку саме культуру він мав намір засіяти у 2018 році, оскільки базою розрахунку збитків має бути саме отриманий Відповідачем дохід.
Правова позиція Верховного Суду: в ст.ст. 2, 13 ГПК України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
В якості єдиного доказу, який підтверджує розмір завданих збитків, Позивач послався на висновок експерта, який судами обох інстанцій був відхилений як неналежний та недопустимий. З цих же підстав (неналежності та недопустимості як доказу) був відхилений і аналогічний висновок експерта, яким Позивач намагався довести розмір отриманого Відповідачем доходу від збору урожаю ріпаку.
Отже, саме невиконання Позивачем покладеного на нього приписами ст.ст.13, 74 ГПК України процесуального обов`язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями Відповідача збитків у формі упущеної вигоди і спричинило прогнозований процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.
Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").
Висновки: з урахуванням сутності принципу змагальності саме ФГ "Агро-Вдалий", як Позивач у справі та особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями Відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від збору урожаю соняшника, так і розмір цього доходу.
Ключові слова: змагальність сторін, свобода в наданні до суду своїх доказів, доказування обставин у справі, обов`язок доведення обставин у справі, оцінка доказів
