Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 серпня 2020 року
у справі № 904/284/19
Господарська юрисдикція
Щодо отримання фермерським господарством додаткової земельної ділянки
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постановах
від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц
від 15.01.2020 у справі № 698/119/18
Фабула справи: ФГ "Свитязь" звернулося до суду з позовом до сільської ради про визнання незаконним та скасування спірного рішення щодо припинення права постійного землекористування ОСОБА_1. Позов мотивований тим, що спірна земельна ділянка була надана в постійне користування саме для ведення селянського (фермерського) господарства, знаходиться у фактичному користуванні ФГ "Свитязь", а його головою та членом є ОСОБА_2 - дочка ОСОБА_1. Отже, після смерті ОСОБА_1 право землекористування збереглося за позивачем. Спірним рішенням порушено право позивача, оскільки за змістом ст.ст. 141 та 142 ЗК України право постійного землекористування не припиняється в разі смерті особи, на ім`я якої видано державний акт.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у позові відмовлено.Судові рішення мотивовані тим, що земельна ділянка, надана у постійне користування ОСОБА_1, не залишилась на титулі постійного користування у ФГ "Свитязь", оскільки відповідне право користування земельною ділянкою припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала. Позивач не довів наявності свого порушеного права та не надав правовстановлюючих документів у підтвердження існування саме у нього, як юридичної особи, права постійного користування спірною землею.
Мотивація касаційної скарги: ФГ "Свитязь" зазначає, що ст. 141 ЗК України та ст. 412 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав для припинення права землекористування серед яких відсутня смерть громадянина, якому земельна ділянка надана для ведення селянського (фермерського) господарства. З моменту державної реєстрації фермерського господарства саме воно є землекористувачем земельної ділянки і відповідне право землекористування ФГ не припиняється зі смертю засновника. При цьому на момент створення ФГ "Свитязь" оформлення права користування землею його засновником було необхідною передумовою для створення фермерського господарства і переоформлення отриманого фізичною особою державного акта на створене ним фермерське господарство було неможливим.
Суди не дослідили обставину фактичного користування позивачем спірною землею: після смерті ОСОБА_1 ФГ "Свитязь" продовжило використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити на ній господарську діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, сплачувати податки, подавати відповідну звітність до контролюючих органів. Отже, спірним рішенням порушено право землекористування позивача, яке захищено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Правова позиція Верховного Суду: можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності (користування) на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗК України (у редакції на момент прийняття відповідачем спірного рішення)землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Аналогічні норми викладено у ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство".
Висновки: після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, в порядку визначеному законом, у тому числі на конкурентних основах (відповідно до земельного законодавства після 2002 року).
Ключові слова: державний акт на право постійного користування землею, ведення селянського господарства, смерть землекористувача
