Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 травня 2026 року
у справі № 908/1619/25
Господарська юрисдикція
Щодо зменшення суми стягнення з фактичного користувача земельної ділянки комунальної власності доходу у вигляді несплаченої орендної плати на розмір сплаченого земельного податку
ФАБУЛА СПРАВИ
Запорізька міська рада звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "Запорожкранстрой" про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 по 31.12.2024 в розмірі 2 447 119,25 грн.
Позов обґрунтовано фактичним користуванням Відповідачем у спірному періоді земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Ради, без належного оформлення права такого користування.
Рішенням господарського суду позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Запорожкранстрой" на користь Ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 по 31.12.2024 в розмірі 1 102 962,33 грн, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду частково змінено рішення господарського суду, а саме щодо розміру стягнутих сум, та натомість стягнуто з Відповідача 1 372 923,04 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за землю.
ОЦІНКА СУДУ
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Плата за землю належить до складу місцевих податків, що встановлюються місцевими радами та зараховуються до місцевих бюджетів (статті 10, 265, 284 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності", і про це обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях у цій справі.
ВИСНОВКИ: враховуючи неможливість одночасного стягнення як земельного податку так і орендної плати, суди попередніх інстанцій під час перевірки розрахунку орендної плати частково відмовили у стягненні заявленої Позивачем суми, а саме в розмірі вже сплаченого Відповідачем земельного податку як форми плати за земельні ділянки, оскільки такі кошти мають однакову правову природу та сплачувалися саме за користування спірною земельною ділянкою у спірний період.
При цьому таке зменшення заявленої до стягнення суми не тотожне взаємозарахуванню фактично сплаченого податку за землю у рахунок несплаченої (заборгованої) орендної плати (плати за фактичне користування в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України). Про це зазначено у оскаржуваних судових рішеннях у справі та не заперечується учасниками справи.
Водночас заявлену до стягнення суму зменшено на розмір сплаченого земельного податку з огляду на принцип справедливості, який є основоположною правовою та моральною категорією, що вимагає неупередженого ставлення, домірності між вкладеними зусиллями та отриманим результатом, а також відповідності прав і обов`язків. Він базується на рівності, моралі, правомірності та індивідуалізації, виступаючи критерієм правосуддя та балансом інтересів у суспільстві.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кондикційні зобов'язання, стягнення боргу, фактичне землекористування
