Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 вересня 2020 року
у справі № 2-718/12
Цивільна юрисдикція
Щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постановах
від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12
від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13
від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16
Фабула справи: ПАТ «Сведбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Сведбанк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про захист прав споживача, шляхом визнання договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами недійсними.
Зустрічний позов мотивовано тим, що сторонами при укладенні оспорюваного договору фактрингу не дотримано вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому такий правочин є недійсним на підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України. Договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором є похідним від договору факторингу, отже визнання останнього недійсним тягне за собою і визнання недійсним договору про відступленням прав вимоги за іпотечним договором.
Рішенням районного суду у задоволені позову ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» задоволено частково. Рішення районного суду скасовано та ухвалено нове судове рішення, позов ТОВ «ФК «Вектор Плюс» задоволено частково.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Висновки: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Ключові слова: стягнення боргу за кредитним договором, купівля прав вимоги, договір поруки
