Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 вересня 2020 року
у справі № 923/576/18
Господарська юрисдикція
Щодо підстав для відмови в позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності
Фабула справи: прокурор в інтересах держави в особі КМУ та Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерства) звернувся із позовом до Виконавчого комітету міської ради та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗКУ") про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету "Про оформлення права власності та видачу ПАТ "ДПЗКУ" свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна"; про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право приватної власності на будівлі і споруди, видане Виконавчим комітетом ПАТ "ДПЗКУ".
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено повністю.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ "ДПЗКУ" наголошує на порушенні судами ста.ст. 261, 267 ЦК України з огляду на те, що КМУ та Міністерство були обізнані про порушення своїх прав, а тому заява про застосування строку позовної давності підлягала задоволенню.
Правова позиція Верховного Суду: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, а саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Висновки: підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.
Ключові слова: порядок обчислення процесуальних строків, строк звернення до суду для захисту порушеного права, межі компетенції виконавчого комітету міської ради, спори за участю ОМС, участь прокурора у господарському судочинстві
