Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 вересня 2020 року
у справі № 9901/852/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо умови оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постанові
від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання за критеріями професійної етики та доброчесності;
- зобов`язати ВККС завершити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання за критеріями професійної етики та доброчесності;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
Мотивація апеляційної скарги: ОСОБА_1 зауважує, що вказане рішення ВККС, окрім посилання на визначені законом підстави проведення кваліфікаційного оцінювання суддів загалом, а також відомостей про суму балів, які позивач набрав за кожним з критеріїв із зазначенням засобів встановлення показників відповідності цим критеріям, не містить жодних мотивів, за яких відповідач дійшов висновку про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді. Мотивувальна частина оскаржуваного рішення ВККС фактично зводиться до констатації відповідачем балів, набраних позивачем за критеріями кваліфікаційного оцінювання, без наведення обґрунтування їх розмірів чи причин виставлення.
Правова позиція Верховного Суду: кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Водночас за змістом ст.ст. 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (ст. 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.
При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження.
Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
ВРП може ухвалити рішення про відмову у задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
Висновки: передбачене ч. 1 ст. 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.
Ключові слова: невідповідність займаній посаді, анонімне письмового тестування, результати виконаного суддями практичного завдання
