Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 січня 2021 року
у справі № 815/2979/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про скасування державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постанові
від 31 жовтня 2018 року в справі № 340/726/15-ц
та Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах
від 26 вересня 2019 року в справі № 311/1275/15-ц
від 17 червня 2020 року в справі № 175/1125/17
від 09 грудня 2020 року в справі № 826/12834/16
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС України, треті особи - ТОВ «Драйв Фінанс», ОСОБА_2 про:
- визнання протиправними дій з перереєстрації транспортного засобу та перереєстрації з ОСОБА_3 на ТОВ «Драйв Фінанс»;
- зобов'язання скасувати державні реєстрації транспортного засобу та поновити попередній запис про державну реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 видано виконавчий лист в справі та відкрито виконавче провадження та у межах виконавчого провадження накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_2. За твердженням позивача, у рамках цього виконавчого провадження винесено постанову про арешт всього майна боржника, у тому числі транспортного засобу, та оголошення заборони на його відчуження, відповідні записи були внесено до Реєстрів обтяження рухомого майна. У подальшому позивачем було виявлено, що транспортний засіб перереєстрований з ОСОБА_2 на нового власника ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, оформленого Територіальним сервісним центром Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області. При цьому, згідно з даними про рух реєстраційних операцій номерного знаку транспортний засіб станом на дату подачі позову до окружного адміністративного суду знаходиться у власності ТОВ «Драйв Фінанс».
Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.
Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1. Роз'яснено позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що порушення прав позивача допущено саме відповідачем у цій справі, який є суб`єктом владних повноважень.
Правова позиція Верховного Суду: публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Визначення предметної юрисдикції справ пов`язано із суттю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
У цій справі фактично спір виник у зв`язку з тим, що, за твердженням позивача, відповідач неправомірно здійснив перереєстрацію транспортного засобу, на який було накладено арешт в межах виконавчого провадження, стягувачем у якому був позивач.
Тобто, за, твердження позивача, саме протиправні дії відповідача як суб`єкта владних повноважень призвели до того, що звернення стягнення за рахунок арештованого майна у виконавчому провадженні є неможливим.
Визначальним у цій справі є те, що жодного спору про право власності на зазначений транспортний засіб на момент здійснення оскаржуваних реєстраційних дій не було. Власником транспортного засобу марки на момент здійснення реєстраційних дій був ОСОБА_2, якого визнано боржником у виконавчому провадженні. У своїх позивних вимогах позивач в цій справі також не оскаржує право власності інших осіб на зазначений автомобіль.
Висновки: позивач звернувся до суду не з метою захисту особистого майнового інтересу щодо конкретного майна (право власності на вказаний транспортний засіб), а з метою оскарження дій суб'єкта владних повноважень, внаслідок яких неможливо виконати рішення, ухвалене на його користь, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства.
Ключові слова: цивільне судочинство, адміністративна юрисдикція, захист права власності, процедура реєстрації транспортних засобів, розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції, процедура перереєстрації транспортних засобів
