Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 грудня 2020 року
у справі № 728/578/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо доказування у кримінальному провадженні на підставі непрямих доказів
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
ККС ВС залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Навпаки, ст. 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається із судових рішень, у цьому кримінальному провадженні відсутні прямі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2. Однак скоєння цього злочину саме ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій встановили на підставі сукупності інших належних і допустимих непрямих доказів, які з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист непослідовних версій засудженої щодо обставин смерті потерпілої, що не узгоджувалися із вказаними доказами, дозволили судам першої та апеляційної інстанцій встановити винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Версії засудженої, висунуті на свій захист, були проаналізовані апеляційним судом і визнані неспроможними. Як установив апеляційний суд, показання засудженої не узгоджуються між собою та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Беручи до уваги сукупність досліджених у суді першої інстанції непрямих доказів, а також те, що засуджена ОСОБА_1, яка проживала разом з ОСОБА_2 в одному домогосподарстві, в якому і було виявлено труп потерпілої з явними ознаками насильницької смерті, не змогла послідовно й правдоподібно пояснити обставини, за яких потерпіла отримала ці тілесні ушкодження, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
ВИСНОВКИ: чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи, злочини проти життя та здоров'я особи, процедура доказування у кримінальному провадженні, застосування стандартів доказування, оцінка доказів судом
