Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 травня 2020 року
у справі № 683/2848/15-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо умови допустимості як доказів показань свідків
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 111 КК (в ред. Закону від 08 квітня 2014 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ст. 54 КК ОСОБА_1 позбавлено військового звання майор Збройних Сил України.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд установлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК, суд першої інстанції дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такий висновок суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, незважаючи на невизнання засудженим ОСОБА_1 своєї вини, обґрунтував показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зазначили, про те, що в рамках контррозвідувальної справи відносно ОСОБА_1 було встановлено, що він в червні 2014 року через свого брата ОСОБА_5 , громадянина РФ, погодився співпрацювати з представниками спецслужб РФ (ГРУ ГШ РФ) та отримав від них завдання заволодіти військовим літаком ЗС України для чого підтримував контакт через свого брата ОСОБА_5, дружину ОСОБА_6 та за допомогою мобільного зв`язку і мережу Інтернет з представниками спецслужб РФ, зокрема з невстановленою особою під умовною назвою «ОСОБА_15» («ОСОБА_15 »). Таке спілкування з вказаними особами засуджений особливо активно підтримував в періоди виконання бойових польотів в зону АТО, а також під час здійснення одного з розвідувальних польотів вчинив спробу заволодіти військовим літаком для чого в порушення режиму мовчання відгукнувся на запит з Російської сторони на раніше повідомленій ним представникам спецслужб РФ частоті зв'язку літака та відхилившись від заданого маршруту скерував літак в напрямку державного кордону України з РФ, однак не отримавши від останніх підтвердження зв`язку та на наполегливі вимоги штурмана літака ОСОБА_8 повернув літак на заданий маршрут. Пізніше він виправдовувався перед ОСОБА_5 щодо причин невиконання поставленого завдання, а також підтвердив свої наміри за можливості здійснити завдання.
Показання зазначених свідків є послідовними й такими, що узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження, не містять суперечностей, і підстав не довіряти їм немає. Мотивів для обмови свідками засудженого ОСОБА_1 судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено й таких мотивів не навела сторона захисту під час касаційного розгляду.
ВИСНОВКИ: доводи засудженого про недопустимість у якості доказів показань свідків, через те, що вони давали показання з чужих слів, є неспроможними, оскільки зазначені свідки є співробітниками військової контррозвідки і повідомили в суді інформацію, яку безпосередньо сприймали та фіксували під час здійснення ними досудового розслідування. Тобто, такі показання зазначених свідків не є показаннями з чужих слів, у розумінні ст. 97 КПК, а тому у суду не було підстав визнавати їх недопустимими доказами.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти основ національної безпеки України, критерії допустимості доказів, оцінка доказів
