Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 лютого 2021 року
у справі № 161/20070/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру в разі вчинення неповнолітнім двох аналогічних кримінальних правопорушень, які утворюють повторність
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України.
На підставі ст. 105 ч. 1 КК України неповнолітнього ОСОБА_1 звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених ст. 105 ч. 2 п. 3 КК України, у виді передачі його під нагляд матері - ОСОБА _2 тривалістю 1 рік.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Частиною 1 статті 105 КК України (в редакції Закону, яка діяла на час ухвалення вироку) передбачено, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
У кожному випадку вирішення питання про відповідальність неповнолітнього за злочин невеликої або середньої тяжкості необхідно обговорювати можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання.
Даний вид звільнення від покарання є найсуттєвішим проявом гуманізму: звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру може застосовуватись лише до неповнолітніх при наявності певної підстави та умов. Підставою застосування ст. 105 КК України є висновок суду про те, що неповнолітній для досягнення мети виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень на момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання. Умовами застосування зазначеної норми є: вчинення неповнолітнім злочину невеликої або середньої тяжкості; щире розкаяння у вчиненому та бездоганна поведінка на момент ухвалення вироку, які свідчать, що неповнолітній не потребує застосування покарання для досягнення мети виправлення.
ВИСНОВКИ: стаття 105 КК України не містить заборони до застосування інституту звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру в разі вчинення неповнолітнім двох аналогічних кримінальних правопорушень невеликої або середньої тяжкості, які утворюють повторність.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави звільнення від покарання, множинність кримінальних правопорушень, кримінальна відповідальність неповнолітніх, кримінальне провадження щодо неповнолітніх
