Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 березня 2021 року
у справі № 826/12552/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо застосування санкцій до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у разі неповернення виручки після спливу встановленого законом граничного строку
ФАБУЛА СПРАВИ
Приватне сільськогосподарське підприємство «КАЇССА» (далі - позивач, ПСП «КАЇССА») звернулося до суду з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач, Мінекономрозвитку), третя особа - Державна фіскальна служба України про скасування наказу Мінекономрозвитку № 769 від 31.05.2018 в частині застосування до ПСП «КАЇССА» спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (пункт 383 продовження додатку до наказу Мінекономрозвитку № 769 від 31.05.2018 «Перелік суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності»).
Рішенням окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення Окружного адміністративного суду скасовано. Адміністративний позов ПСП «КАЇССА» задоволено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Положеннями статті 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
Відповідно до частини першої та другої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Згідно з положеннями частини третьої та п'ятої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Колегія суддів, з аналізу вказаних положень законодавства, дійшла висновку, що застосування спеціальних санкцій, передбачених у статті 37 Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», має на меті припинення та недопущення повторення відповідним суб`єктом господарювання порушення у сфері зовнішньоекономічних відносин. Якщо статтею першою Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» закріплено присічні строки розрахунків при експорті товарів/послуг, недотримання яких утворює склад правопорушення, що і є підставою для застосування до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідальності (як за положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», та і за - Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»), то положеннями статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено випадки зупинення перебігу таких строків та нарахування пені, а саме - у разі подання резидентом позову до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України. При цьому, з урахуванням положень частини третьої та п'ятої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» слідує, що такі строки зупиняються, а пеня не нараховується впродовж розгляду справи у відповідному суді, а із закінченням розгляду такої справи та у разі прийняття судом позитивного рішення на користь суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, останній звільняється від обов'язку із сплати пені за порушення строків.
ВИСНОВКИ: сам лише факт звернення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності до відповідного суду з позовом про стягнення заборгованості є підставою для звільнення саме від сплати пені (повністю або на відповідний строк), але не свідчить про відсутність в діях позивача порушень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Тобто, навіть за умови наявності рішення відповідного суду (суд, Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України), прийнятого на користь суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності про задоволення позову про стягнення з постачальника заборгованості, автоматично не звільняє такого суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від відповідальності за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Відтак, санкції, передбачені статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», у разі неповернення виручки після спливу граничного строку, встановленого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», можуть бути застосовані Мінекономрозвитку навіть за наявності позитивного рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України. Незастосування таких санкцій можливе у разі усунення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності відповідних допущених порушень або надання доказів неможливості виконання рішення суду чи арбітражу, перелік яких визначено у Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженому наказом Міністерства економіки України від 09 листопада 2006 року № 340/672.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЗЕД, підстави застосування санкцій, відповідальність суб'єктів ЗЕД
