Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 січня 2019 року
у справі № 802/1335/17-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо підстав розгляду у порядку адміністративного судочинства позову про визнання протиправними дій слідчого щодо проведення обшуку
Фабула справи: ОСОБА_3 звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до слідчого відділу поліції Головного управління Національної поліції у якому просив визнати протиправними дії слідчого щодо проведення обшуку в кримінальному провадженні. Окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, закрив провадження у цій справі оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 вважає, що спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: у ст. 234-236 КПК закріплено, що обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді, який при наданні відповідного судового дозволу за поданням слідчого або прокурора зобов'язаний перевірити наявність законних підстав для цього і дотримання інших умов допустимості втручання у право на недоторканність житла.
Обшук є слідчою дією, яка здійснюється уповноваженими службовими особами органів досудового розслідування в межах кримінального провадження. Підстави та порядок санкціонування і проведення такої процесуальної дії, контроль їх дотримання, правові наслідки порушення, а також правила використання результатів обшуку встановлено нормами кримінального процесуального закону в контексті розв'язання питань, які підлягають вирішенню у кримінальному провадженні.
Перевірка законності способів отримання доказів, тобто відповідності їх вимогам КПК, згідно з ч.1 ст. 86 цього Кодексу є критерієм оцінки доказів на предмет допустимості. З огляду на положення ч.2 ст. 91 КПК оцінка доказів є невід'ємним елементом доказування як сукупності встановлених кримінальним процесуальним законом дій слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованих на встановлення обставин, що мають значення для кримінальної справи.
Обшук житла чи іншого володіння особи становить втручання у її право на повагу до свого житла, передбачене ч. 1 ст. 8 ЄКПЛ. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті таке втручання допускається лише як виняток у випадках, коли воно здійснюється згідно з законом (законність), є необхідним у демократичному суспільстві (пропорційність) в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (легітимна мета).
Правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Висновки: коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, а кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв'язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.
Ключові слова: проведення обшуку, оскарження проведення обшуку, оскарження процесуальних дій в кримінальному провадженні
