Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 квітня 2021 року
у справі № 2-3897/10[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості відшкодування моральної шкоди у сімейних відносинах
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути із ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини-інваліда ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 13 750 грн щомісячно із часу пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття, а також на відшкодування моральної шкоди, завданої дитині-інваліду ОСОБА_2.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За результатами нового розгляду, рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду скасовані та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 звертає увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень ЦК України при вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди у подібних правовідносинах.
Правова позиція Верховного Суду: безпосередньо нормами СК України відшкодування моральної шкоди передбачено лише у шести випадках:
- у разі позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв`язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов`язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї (ч. 3 ст. 49 СК України);
- у разі позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв`язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов`язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього (ч. 3 ст. 50 СК України);
- у разі ухилення від виконання договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з батьків, хто проживає з дитиною (ч. 4 ст. 157 СК України);
- у разі ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини (ч. 2 ст. 158 СК України);
- у разі ухилення від виконання судового рішення щодо участі у вихованні дитини (ч. 5 ст. 159 СК України);
- у разі самочинної зміни місця проживання малолітньої дитини (ч. 2 ст. 162 СК України).
Однак, з огляду на різноманітність суспільних відносин було б некоректним вважати, що право на відшкодування моральної шкоди у сімейних відносинах підлягає обмеженню лише вказаними у Сімейному кодексі України шістьма випадками або має бути прямо передбачено у договорі між учасниками сімейних відносин, при тому, що наприклад, у цивільних правовідносинах компенсація моральної шкоди внаслідок порушення права особи, за загальним правилом, може відбуватися у випадку її спричинення незалежно від наявності спеціальних норм (ст.ст. 16, 23 ЦК України, п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц), а у трудових - у випадку порушення законних прав працівника, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ст. 237-1 КЗпП України).
Обмеження права учасників сімейних відносин на відшкодування моральної шкоди лише випадками, передбаченими п. 6 ч. 2 ст. 18 СК України, істотно звужує їх право на захист, і не може вважатися таким, що відповідає справедливості, добросовісності та розумності, як загальним засадам цивільного законодавства і засадам регулювання сімейних відносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, ч. 9 ст. 7 СК України).
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що вказуючи на відшкодування моральної шкоди у ч. 3 ст. 49, ч. 3 ст. 50, ч. 4 ст. 157, ч. 2 ст. 158, ч. 5 ст. 159, ч. 2 ст. 162 СК України законодавець передбачив, що певні діяння чи події безпосередньо тягнуть за собою обов`язок правопорушника відшкодувати моральну шкоду (ст.ст. 157, 158, 159, 162 СК України), або є підставою для її відшкодування (ст.ст. 49, 50 СК України), тобто зазначені шість випадків наведені у тексті СК України не з метою виключити можливість відшкодування моральної шкоди в інших, а як такі, в яких сам факт завдання моральної шкоди відповідним правопорушенням (ухиленням від виконання договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, рішення суду або органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини, самочинною зміною місця проживання дитини, позбавленням репродуктивної функції) вже констатовано законом.
Висновки: вказані у СК України випадки (ст.ст. 49, 50, 157, 158, 159, 162 СК України) можливо розглядати як перелік діянь, що беззаперечно тягнуть за собою виникнення моральної шкоди. Натомість це не виключає можливості відшкодування такої шкоди, у разі її належного доведення, і в інших випадках порушення прав учасників сімейних відносин.
Ключові слова: право на відшкодування моральної шкоди, деліктні зобов'язання, підстави відшкодування немайнової шкоди, сімейні спори
