Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 серпня 2021 року
у справі № 640/2710/20
Адміністративна юрисдикція
Щодо суми основної винагороди, визначеної приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 03.06.2021 у справі № 640/17286/20
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного виконавця, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні.
Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 обґрунтовує наявність підстав для задоволення позову, оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права через не врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18, відповідно до якого обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до положень ч. 6 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Згідно вимог ч. 7 ст. 31 Закону №1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що аналіз положення ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди та винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.
Водночас право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Висновки: сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Ключові слова: межі повноважень виконавчих органів, оплата за вчинення виконавчих дій, примусове виконання судових рішень
