Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 серпня 2021 року
у справі № 5019/592/12
Господарська юрисдикція
Щодо правової природи права спільної часткової власності
Фабула справи: ФОП звернулася з позовом до Приватного підприємства "Кольортех", ТОВ "Радивилівмолоко" про визнання за ним права власності на 2/3 частки (що є еквівалентом 62,23 %) цілісного майнового комплексу.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням господарського суду в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду мотивувальну частину рішення господарського суду змінено. У решті рішення суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ФОП стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та з порушенням норм процесуального права ухвалили рішення, які позбавили скаржника права на судовий захист його невизнаного та оспорюваного права на частку у праві власності на спірний цілісний майновий комплекс.
Правова позиція Верховного Суду: ч. 1 ст. 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
При цьому спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб'єктів. Специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об'єкта права власності відносно зазначеної множинності суб'єктів такого права.
Ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Таким чином, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну.
Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. При цьому, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна (ч. 2 ст. 357 ЦК України).
Таким чином, рівність часток у праві спільної часткової власності є загальним правилом. Виняток із нього має бути спеціально встановлено або договором, або законом.
Відтак, спільна часткова власність - це власність двох або більше осіб (а не однієї особи) із визначенням відповідних часток. Спільна власність має місце за наявності двох або більше співвласників, а не одного власника, який сплатив лише частину вартості майна.
Згідно з ч. 1 ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
Висновки: частка у праві спільної часткової власності може бути набута новим власником в порядку правонаступництва від попереднього власника, як вже існуючий на момент правочину об’єкт цивільних прав. Або може бути створена за волевиявленням власника майна шляхом виділення в окремий новий об’єкт - частку у спільній частковій власності на майно. Або ж може виникнути за узгодженим рішенням майбутніх співвласників у випадку її спільного створення чи набуття.
Ключові слова: наслідки недійсності правочину, визнання недійсними результатів аукціону, умови захисту права власності, обрання ефективного способу захисту
