Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 вересня 2021 року
у справі № 757/14355/18-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо права власника на відшкодування шкоди, заподіяної його об'єкту житлової нерухомості терористичним актом
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Відшкодовано ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь правонаступника померлого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 100 000 грн.
ОЦІНКА СУДУ
Частина перша статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачає спеціальне правило, відповідно до якого відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Крім того, у порядку, визначеному законом, провадиться відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом організації, підприємству або установі (частина друга статті 19 вказаного Закону).
З огляду на зміст вказаних положень реалізація права на отримання зазначеного відшкодування поставлена у залежність від існування компенсаційного механізму, що має бути встановлений в окремому законі. Закон, який регулює порядок відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України шкоди, заподіяної терористичним актом об`єктам нежитлової нерухомості громадян, відсутній як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судами.
При цьому у законодавстві України відсутня не тільки процедура виплати означеного відшкодування (див. для порівняння mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2014 року у справі «Будченко проти України» (Budchenko v. Ukraine), заява № 38677/06, § 42), але й чіткі умови, необхідні для заявлення майнової вимоги до держави про надання такого відшкодування (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі «Петльований проти України» (Petlyovanyy v. Ukraine, заява № 54904/08).
Отже, право на отримання за рахунок держави компенсації за шкоду, заподіяну у період проведення антитерористичної операції внаслідок пошкодження під час терористичного акту належного позивачу на праві власності будинку, не має у законодавстві України такої юридичної основи, що дає змогу визначити конкретний майновий інтерес позивача.
Закон, який регулює порядок відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України шкоди, заподіяної пошкодженням будинку внаслідок терористичного акту, відсутній як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду справи судами (позитивний матеріальний обов`язок).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про те, що держава провела чи проводила належне розслідування випадку заподіяння майнової шкоди позивачу (позитивний процесуальний обов'язок держави).
ВИСНОВКИ: відсутність у законодавстві України відповідних положень щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної його об'єкта житлової нерухомості терористичним актом, не перешкоджає особі, яка вважає, що стосовно її права власності на таке майно певний позитивний обов`язок не був виконаний, вимагати від держави компенсації за це невиконання на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, позивач має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного матеріального та процесуального обов'язку за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на житло, захист від терористих актів, підстави відшкодування шкоди, захист права власності, право на мирне володіння майном
