Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 вересня 2021 року
у справі № 725/5293/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації діянь та призначення покарання у справах, де має місце «розірвана» засудженням повторність кримінальних правопорушень
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним кримінальним судом Верховного Суду в постанові
від 08 лютого 2021 року у справі № 390/235/19
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 2 ст. 185 КК України (епізод від 03 серпня 2020 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком у виді громадських робіт на строк 80 годин, що згідно з пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України відповідає 10 дням позбавлення волі, більш суворим покаранням за даним вироком призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;
- за ч. 2 ст. 185 КК України (епізод від 11 серпня 2020 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком у виді 80 годин громадських робіт, що згідно з пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України відповідає 10 дням позбавлення волі, та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців 10 днів.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно із ч. 1 ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
У ст. 33 КК України зазначено, що сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.
При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 70 КК України передбачено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.
Зазначені вище правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень застосовуються у випадках їх самостійної кваліфікації як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті КК України, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції.
При цьому за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
ВИСНОВКИ: якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК України, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька - після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК України не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: множинність злочинів, наслідки повторного вчинення злочину, кваліфікація повторності
