Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 жовтня 2021 року
у справі № 607/3393/18
Цивільна юрисдикція
Щодо порядку припинення трудового договору після закінчення його строку
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах
від 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц
від 12 лютого 2020 року в справі № 369/7704/18
від 08 квітня 2020 року в справі № 760/408/19
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Українська залізниця» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Справа переглядалась судами неодноразово.
За результатами нового апеляційного перегляду, постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про правомірність укладення строкового трудового договору, у порушення норми ст. 263 ЦПК України не встановили, які саме, передбачені ч. 2 ст. 23 КЗпП України, обставини (характер роботи, умови її виконання, інтереси працівника чи інші випадки, передбачені законодавчими актами) стали підставою для укладення з позивачем строкового трудового договору.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.
Строк, на який працівник приймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (п.п. 2 і 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.
Висновки: припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 час. 1 ст. 36 КЗпП України.
Ключові слова: підстави припинення трудових відносин, процедура звільнення, правова природа строкового трудового договору
