Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 вересня 2026 року
у справі № 308/9220/21
Цивільна юрисдикція
Щодо виключних повноважень роботодавця вирішувати питання про внесення змін до штатного розпису на виконання рішення про поновлення незаконно звільненого працівника
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ліцею сільської ради (далі - ліцей) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Міськрайонний суд оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Зобов'язав Великолазівський ліцей поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника завідувача з навчально-виховної роботи гімназії - філії ліцею, або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши посаду заступника завідувача з навчально-виховної роботи. Стягнув з відповідача на користь позивачки середній заробіток за 913 днів вимушеного прогулу в розмірі 747 363,54 грн, з обов`язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків і зборів, нарахованих з цієї суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати суми середньомісячної заробітної плати у розмірі 16 371,66 грн, з обов'язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків і зборів, нарахованих з цієї суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством.
Апеляційний суд оскаржуваною постановою рішення міськрайонного суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: ліцей обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 308/9448/21 (за позовом до того ж відповідача у подібних правовідносинах) та застосованого судами в оскаржуваних судових рішеннях.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Винятком із цього правила є норма статті 240-1 КЗпП України, яка передбачає, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, то орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та одночасно визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.
Поновлення на роботі - це повернення працівника у попередній стан, який існував до його незаконного звільнення.
Законодавством не передбачена можливість поновлення на посаді, відмінній від тієї, з якої працівника було незаконно звільнено.
Суди встановили незаконність звільнення позивачки за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи з істотно зміненими умовами праці, оскільки: відбулася зміна в організації виробництва і праці та скорочення посади позивачки (заступник директора з навчально-виховної роботи гімназії - філії ліцею); у такому випадку звільнення позивачки мало відбуватися за правилами пункту 1 статті 40 КЗпП України; роботодавець не забезпечив позивачці реалізацію гарантій, передбачених статтями 42, 44, 49-2 КЗпП України.
Зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Факт скорочення зі штатного розпису підприємства посади виключає можливість звільнення працівника, який обіймав таку посаду, за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини.
Суди під час нового розгляду справи помилково вважали, що найбільш ефективним способом захисту її прав у цих правовідносинах буде зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду.
Висновки: прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису є компетенцією відповідача та є складовою права на управління юридичної особи. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва, оскільки це належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).
Поновлення позивача на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить способу захисту його порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права позивача може викликати новий спір щодо визначення «рівнозначної» посади та відповідного структурного підрозділу, де така посада передбачена.
Внесення змін до штатного розпису щодо створення роботодавцем аналогічної посади, з якої було незаконно звільнено працівника, або рівнозначної за своїми трудовими функціями посади, стосується порядку виконання судового рішення про поновлення працівника на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а не способу захисту прав працівника (повернення у попередній стан), і належить до повноважень роботодавця відповідно до його внутрішніх документів.
Ключові слова: трудові гарантії, захист працівника, незаконне припинення трудових відносин, організаційні зміни у роботодавця, кадрові повноваження роботодавця, межі повноважень суду
