Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 грудня 2021 року
у справі № 826/17521/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про визнання протиправними дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постанові
від 23.01.2019 у справі № 826/6762/18
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Творча архітектурна майстерня” звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) щодо укладення договорів про передачу частини активів та зобов'язань неплатоспроможного ПАТ «Діамантбанк» на користь приймаючого банку - ПАТ «Таскомбанк».
Окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив.
Постановою апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції, провадження у справі закрив.
ОЦІНКА СУДУ
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Відтак помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Основні функції Фонду гарантування мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.
З моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд гарантування набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Визначений Законом № 4452-VI правовий статус Фонду гарантування, дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України.
ВИСНОВКИ: оскільки позивач оскаржує рішення Фонду гарантування, прийняте ним не як суб`єктом владних повноважень, а як органом управління банком, який здійснює заходи щодо відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, такий спір не є публічно-правовим, а висновок суду апеляційної інстанцій про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства є правильним.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори за участю ФГВФО, господарська юрисдикція, процедура ліквідації банку
