Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 жовтня 2021 року
у справі № 263/6791/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо дотримання порядку початку досудового розслідування у кримінальному провадженні
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання за: ч. 2 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, ч. 2 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
За цим же вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відхиляючи доводи сторони захисту про порушення вимог ст. 214 КПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що підставою для початку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні стало звернення свідка до правоохоронних органів з приводу розповсюдження ОСОБА_1 наркотичної речовини, а НС(Р)Д проводилися після внесення відповідних відомостей до ЄРДР та у межах вказаного кримінального провадження. На підставі аналізу витягів з ЄРДР апеляційним судом встановлено відповідність внесених до нього даних вимогам Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення щодо порядку внесення відомостей до нього, зазначено короткий виклад обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та дані, якими орган досудового розслідування володів на його початковій стадії. Водночас інші відомості, невідомі під час реєстрації кримінального правопорушення, у тому числі щодо кола причетних до злочину осіб, вносилися до Реєстру після їх встановлення. При цьому усі ці відомості стосувалися факту збуту наркотичних засобів. Також судом апеляційної інстанції слушно акцентовано увагу на тому, що ОСОБА_1 був співробітником поліції та в силу своїх службових повноважень мав доступ до ЄРДР, у зв`язку з чим утаємничення відомостей стосовно прізвищ осіб, причетних до злочину, є цілком виправданим.
ВИСНОВКИ: наявність в першому варіанті витягу з ЄРДР лише посилання на суб`єкта злочину як працівника правоохоронного органу без зазначення його персональних даних, а в другому вже із вказівкою на конкретних осіб, та внесення відомостей в ЄРДР про окремі епізоди злочину з незначним розривом у часі не свідчить про отримання доказів у цьому кримінальному провадженні з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок внесення відомостей до ЄРДР, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, процедура досудового розслідування
