Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 грудня 2021 року
у справі № 265/4428/18
Цивільна юрисдикція
Щодо правових наслідків скасування судового наказу, на підставі якого відкрито виконавче провадження та покладено обов'язок на боржника зі сплати аліментів
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - державний виконавець), у якій просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо необчислення розміру заборгованості із сплати аліментів за виконавчим провадженням та неповідомлення стягувачу про розрахунок заборгованості, зобов'язати державного виконавця обчислити розмір заборгованості із сплати аліментів за вказаним виконавчим провадженням та повідомити його про розрахунок заборгованості.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Відповідно до пункту 5 частин четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі закінчення виконавчого провадження.
Пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
ВИСНОВКИ: зі скасуванням судового наказу, на підставі якого відкрито виконавче провадження та яке покладало обов'язок на боржника зі сплати аліментів на користь стягувача, відпали правові підстави для стягнення аліментів та здійснення державним виконавцем відповідного розрахунку. Тобто на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, не виникло будь-яких правових наслідків матеріально-правового характеру, в тому числі щодо часу присудження аліментів та періоду їх сплати.
За скасованим судовим наказом не може існувати заборгованість по аліментам в межах відкритого на його підставі виконавчого провадження, а отже відсутні підстави для вчинення державним виконавцем розрахунку такої заборгованості, і подальшого спрямування такого розрахунку на вимогу стягувача.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження дій виконавця, аліментні платежі, порядок стягнення аліментів, наслідки закінчення виконавчого провадження, наслідки скасування судових рішень
