Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 листопада 2021 року
у справі № 375/1311/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо призначення за сукупністю кримінальних правопорушень двох видів додаткового покарання
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено до покарання: за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 3 ст. 190 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 4 ст. 190 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 1 ст. 361 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з використанням комп`ютерної техніки, на строк 1 рік; ч. 2 ст. 361 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з використанням комп'ютерної техніки, на строк 2 роки; ч. 1 ст. 191 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 309 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі статей 70, 72 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з використанням комп`ютерної техніки, на строк 2 роки та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
На підставі статей 96-1, 96-2 КК застосовано спеціальну конфіскацію і конфісковано у власність держави майно, яке було предметом злочину (детальний опис якого наведено у вироку).
Апеляційний суд ухвалою вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Санкція ч. 2 ст. 361 КК, за якою засудженому призначено додаткове покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю пов'язаною з використанням комп'ютерної техніки, і яке, на думку захисника, є зайвим, визначає обов'язкове призначення додаткового покарання та не містить альтернатив в цьому питанні.
ВИСНОВКИ: призначення засудженому за сукупністю кримінальних правопорушень двох видів додаткового покарання не суперечить положенням ч. 4 ст. 52 КК, згідно з якими до основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, засади призначення покарання, компютерні злочини
