Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 липня 2022 року
у справі № 519/691/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо випадків застосування правил призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено до покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК (епізод від 07 червня 2019 року) - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком суду, більш суворим, призначеним за цим вироком, ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- за ч. 2 ст. 185 КК (епізод від 13 липня 2019 року) - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;
- за ч. 2 ст. 190 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 309 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Апеляційний суд ухвалою вищевказаний вирок суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 32 КК повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.
У ст. 33 КК зазначено, що сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.
При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 70 КК передбачено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.
ВИСНОВКИ: правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, які визначено частинами 1, 4 ст. 70 КК, застосовуються у випадках їх самостійної кваліфікації як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті КК, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції.
При цьому за окремими епізодами злочинної діяльності, які утворюють повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), тобто які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, покарання не призначається.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: множинність кримінальних правопорушень, кваліфікація сукупності злочинів, повторність кримінальних правопорушень, злочини проти власності, «розірвана» засудженням повторність кримінальних правопорушень
