Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 червня 2022 року
у справі № 632/1228/20
Цивільна юрисдикція
Щодо компенсації витрат за самостійне забезпечення та встановлення побутовим споживачем індивідуального лічильника газу
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АТ «Оператор Газорозподільної системи «Харківгаз» про визнання права на компенсацію витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу за рахунок коштів відповідача та зобов'язання відповідача провести компенсацію, шляхом стягнення витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Частиною другої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.
Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абз.4 підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 Закону зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 №150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком №1 до цієї постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1 000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком №1 до постанови від 27 вересня 2016 року, № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
ВИСНОВКИ: з аналізу положень статей 3, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшкодовувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
Тому оскільки позивач уклала договір постачання природного газу як побутовий споживач та самостійно встановила лічильник газу за власні кошти, а Оператор ГРМ не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого із бюджетів, визначених частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з оператора ГРМ на користь споживача побутового газу витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу, у якості компенсації витрат за самостійне забезпечення та встановлення побутовим споживачем індивідуального лічильника газу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЖКП, захист прав споживачів ЖКП, відповідальність газорозподільних підприємств
