Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 травня 2018 року
у справі № 649/1028/15-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо підстав для конфіскації грального обладнання у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 203-2 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 203-2 КК до покарання у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 гривень.
Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
На момент вчинення кримінального правопорушення (станом на 30 січня 2015 року) конфіскація грального обладнання була передбачена лише як додаткове покарання в санкції ч. 1 ст. 203-2 КК.
Однак, Законом України № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» (далі - Закон № 1019-VIII), який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тобто після вчинення злочину ОСОБА_1 та до постановлення оскаржуваних вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду), в абзаці другому частин першої і другої статті 203-2 КК було виключено слова «з конфіскацією грального обладнання».
При цьому, відповідно до підпункту 1) п. 1 Закону № 1019-VIII викладена в новій редакції і ст. 96-1 КК, яка передбачає застосування спеціальної конфіскації у випадках, визначених цим кодексом за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас у п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК передбачено, що гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
ВИСНОВКИ: на час постановлення оскаржуваних вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 санкція ст. 203-2 КК вже не передбачала додаткове покарання у виді конфіскації грального обладнання, а ст. 96-1 КК у редакції Закону № 1019-VIII, якою розширено застосування спеціальної конфіскації і на випадки вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не могла бути застосована з огляду на положення ч. 2 ст. 5 КК.
За таких обставин посилання у рішенні місцевого суду щодо ОСОБА_1 на ст. 96-1 КК (мається на увазі редакція цієї статті зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1019-VIII) підлягає виключенню з вироку. А тому рішення суду про конфіскацію грального обладнання, яке використовувалось як знаряддя злочину та яке було виявлено і вилучено в приміщені, відповідає вимогам ст. 100 КПК, а відтак є правильним.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини у сфері господарської діяльності, заборона грального бізнесу, дія кримінального закону в часі, правила призначення покарання, правила застосування спеціальної конфіскації
