Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 липня 2026 року
у справі № 527/1096/19[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого статтею 206-2 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції засудив ОСОБА_22 за частиною першою статті 205-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Також цей суд визнав ОСОБА_22 невинуватим і виправдав:
- за частиною третьою статті 206-2 КК України на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення;
- за частиною четвертою статті 358 КК України на підставі пункту 1 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачувався.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_22 за частиною третьою статті 206-2 КК України і в частині вирішення цивільного позову, ухвалив новий, яким засудив ОСОБА_22 за частиною третьою статті 206-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих й адміністративно-господарських функцій та з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, на строк 3 роки, а на підставі статті 75 КК України звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та поклав на нього передбачені статтею 76 КК України обов`язки: протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Також апеляційний суд скасував вирок у частині засудження ОСОБА_22 за частиною першою статті 205-1 КК України і закрив кримінальне провадження в цій частині на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності, визначених пунктом 2 частини першої статті 49 КК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції частково задовольнив цивільні позови потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_24 , постановив стягнути з ОСОБА_22 по 2 384 380 грн на користь кожної в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а у стягненні на їх користь моральної шкоди відмовив. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Суб'єкт кримінального правопорушення за статтею 206-2 КК України загальний.
Особливо кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення (частина третя статті 206-2 КК України) є: вчинення кримінального правопорушення службовою особою з використанням службового становища; заподіяння великої шкоди або спричинення інших тяжких наслідків.
Частиною третьою статті 18 КК України встановлено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Під організаційно-розпорядчими функціями розуміється здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).
У статті 206-2 КК України йдеться про заволодіння майном підприємства, установи, організації, яке здійснюється виключно шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи чи організації.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 206-2 КК України характеризується: 1) дією у вигляді протиправного заволодіння майном юридичної особи або часткою її власника шляхом вчинення правочину з використанням підробленого або викраденого документа, печатки або штампу; 2) наслідками, у тому числі залежно від розмірів яких диференційовано кримінальну відповідальність за злочин; 3) причинним зв`язком між дією і наслідками (матеріальний склад).
Специфіка способу скоєння розглядуваного злочину (шляхом вчинення вказаних правочинів) та особливості деяких видів майна, що є його предметом (майно підприємства, установи, організації; частки, акції, паї засновників, учасників, акціонерів, членів юридичної особи), вказують на те, що під заволодінням майном із погляду кваліфікації за статтею 206-2 КК України слід розуміти як отримання у фактичне володіння речей, належних юридичній особі або її учаснику, так і (головним чином) набуття речових або зобов'язальних прав на майно юридичної особи або її власника.
Протиправність як ознака складу злочину має місце тоді, коли особа не мала права на отримання у фактичне володіння чужого майна або законних підстав для набуття речових або зобов'язальних прав на нього.
Про використання підроблених або викрадених документів, печаток або штампів із погляду кваліфікації за статтею 206-2 КК України можна вести мову лише в тому разі, коли за відсутності вказаних предметів відповідний правочин не міг бути вчинений.
Тобто кримінально караним за статтею 206-2 КК України є протиправне заволодіння майном, яке відбулося внаслідок вчинення відповідного правочину. Своєю чергою цим діям має передувати або застосовуватись одночасно підробка або викрадення документів установи, підприємства або організації, майном якої прагнуть заволодіти, як засіб вчинення злочину.
Під підробленням документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа. В останньому випадку (так звана переробка) перекручення істини відбувається шляхом внесення у документ неправдивих відомостей (виправлення, внесення фіктивних записів тощо ).
Так, оцінюючи докази у справі щодо пред'явлення особі обвинувачення суд має встановити об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 206-2 КК України, а саме: факт вчинення самого правочину та використання при цьому обвинуваченою особою підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації.
Для кваліфікації дій за статтею 206-2 КК України під час судового розгляду необхідно встановити, що протокол містив неправдиві відомості та був використаний для реєстраційних дій щодо частки або управління товариством. Про підроблений документ у такому випадку може йти мова тоді, коли в протокол, наприклад, вносяться завідомо неправдиві відомості про кворум, голосування, склад учасників, присутність осіб, результати голосування тощо.
ВИСНОВКИ: суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого статтею 206-2 КК України, характеризується прямим умислом, а саме особа усвідомлює, що протиправно заволодіває майном підприємства, установи, організації у тому числі частками, акціями, паями їх засновників, учасників, акціонерів, членів, передбачає спричинення майнової шкоди власнику (законному володільцю) цього майна і бажає настання такої шкоди. Винуватий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статті 206-2 КК України, має також усвідомлювати, що документи, печатки, штампи, які використовуються ним для вчинення відповідного правочину, є підробленими або викраденими. Якщо особа не усвідомлювала цього, то відповідальність за статтею 206-2 КК України повинна виключатись.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини у сфері господарської діяльності, рейдерство, зміна відомостей про юридичну особу
