Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 вересня 2025 року
у справі № 724/1590/19[2]
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності у діях службової особи складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 210 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що як начальник управління освіти районної державної адміністрації (далі - Управління) у 2016 році втрутився в роботу тендерного комітету, який змінив умови тендеру на закупівлю шкільних автобусів, в результаті чого Управлінням в грудні 2016 року були закуплені автобуси, що не відповідали вимогам стандартів, за які постачальнику ФОП ОСОБА_7 сплачено 1 847 000 грн, що на 217 100 грн перевищувало суму, визначену висновком експерта.
Дії ОСОБА_6 були кваліфіковані як зловживання службовим становищем в інтересах ОСОБА_7 , що завдало шкоду в сумі 1 847 000 грн (частина 2 статті 364 КК).
Також він обвинувачувався за частиною 1 статті 210 КК у нецільовому використанні бюджетних коштів у великих розмірах, оскільки 1 295 000 грн зі сплаченої ОСОБА_7 суми складала субвенція з державного бюджету, а також за статтею 366 КК, оскільки свідомо включив до акта приймання-передавання неправдиві відомості щодо відповідності поставлених автобусів вимогам покупця.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 було виправдано за всіма обвинуваченнями у зв`язку з недоведеністю наявності в його діяннях складу злочинів.
За результатами нового апеляційного розгляду, оскарженим вироком апеляційний суд скасував вирок першої інстанції в частині виправдання за обвинуваченням у злочині, передбаченому частиною 2 статті 364 КК, засудив ОСОБА_6 за частиною 2 статті 367 КК до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років і на підставі статті 49, частини 5 статті 74 КК звільнив його від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Оскарженою ухвалою апеляційний суд залишив без змін вирок суду першої інстанції в частині його виправдання за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 210, частиною 1 статті 366 КК.
ОЦІНКА СУДУ
Суд погоджується з доводом апеляційної інстанції, що прокуратура у судовому розгляді за обвинуваченням ОСОБА_7 стверджувала, що посадові особи Управління, зокрема засуджений, діяли під впливом обману з боку ОСОБА_7 Хотинським районним судом Чернівецької області судом у вироку від 18 березня 2021 року це твердження прокуратури визнано доведеним поза розумним сумнівом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, і як сторона в кримінальному провадженні обґрунтовує позицію держави щодо доведеності певних обставин і їх юридичної кваліфікації незалежно від того, в одному чи в різних кримінальних провадженнях розглядаються ці обставини. Доведений прокуратурою факт обману з боку ОСОБА_7 посадових осіб Управління, зокрема засудженого, виключає наявність у останнього умислу на надання особі, що вдалася до обману, неправомірної вигоди.
У той же час обман з боку ОСОБА_7 не скасовує обов'язку посадової особи сумлінно виконувати свої обов`язки, у тому числі з метою своєчасного виявлення обману, що дає підстави їх неналежне виконання кваліфікувати за статтею 367 КК.
На цій підставі Суд відхиляє доводи сторони обвинувачення щодо правильності кваліфікації дій засудженого за статтею 367 КК.
Щодо обвинувачення за статтею 366 КК, Суд уже зазначав, що, виходячи з положень частини 1 цієї статті, цей злочин вчиняється з прямим умислом, тобто суб`єкт має чітко усвідомлювати, що він вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів, або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так чинити.
У той же час стверджуваний прокуратурою обман з боку ОСОБА_7 виключає умисел засудженого на вчинення службового підроблення.
ВИСНОВКИ: Суд погоджується з висновками попередніх інстанцій про те, що в діях засудженого відсутній склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 210 КК, оскільки порушення правил, встановлених в сфері державних закупівель, саме по собі не означає використання бюджетних коштів не за їх цільовим призначенням.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: нецільове використання бюджетних коштів, злочини у сфері господарської діяльності, відповідальність службових осіб
