Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 листопада 2022 року
у справі № 826/11325/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо можливості судового оскарження дій Українського інституту національної пам'яті стосовно надання інформації на запит журналіста у формі листа
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до окружного адміністративного суду з позовною заявою до Українського інституту національної пам'яті, голови Українського інституту національної пам`яті, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2), у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідачів по наданню інтернет-виданню на ім`я ОСОБА_3, що викладено у листі Українського інституту національної пам`яті, тлумачення пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (далі - Закон № 317-VIII) стосовно тлумачення символіки 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина», з урахуванням подальших змін щодо її назви;
- заборонити Українському інституту національної пам`яті та його голові пропаганду символіки дивізії 14-ої гренадерської дивізії військ СС «Галичина» з урахуванням подальших змін щодо її назви;
- зобов'язати відповідачів спростувати інформацію стосовно символіки дивізії 14-ої гренадерської дивізії військ СС «Галичина», яка викладена у листі, шляхом розміщення на офіційному сайті Українського інституту національної пам`яті відповідної інформації, протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано в частині задоволених позовних вимог, прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Юридичний конфлікт у сфері адміністративного права має свою специфіку, обумовлену характером відносин у сфері функціонування виконавчої влади, адже ці відносини мають публічно-правовий характер. Якщо вони набувають форму спірних правовідносин, то виникає такий різновид юридичного конфлікту як адміністративно-правовий спір.
При цьому, не кожен правовий спір набуває рис публічно-правового спору, а лише той, який відбувається у сфері публічно-владних правовідносин, тобто коли фізична чи юридична особа вступає у спірні відносини із суб'єктами публічної влади (органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами під час здійснення ними владних повноважень). Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спору.
Обов'язковою ознакою публічно-правового спору є те, що особа вважає, що має місце порушення її прав та свобод внаслідок виконання або невиконання владних управлінських функцій. Завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав, свобод та інтересів, які не належать їй особисто.
У цій справі позивачка звернулася до суду через незгоду із діями відповідачів, пов`язаними з наданням Українським інститутом національної пам`яті у листі за підписом голови Українського інституту національної пам`яті ОСОБА_2, відповіді на звернення ОСОБА_3. У цьому листі зазначено, що у переліку, визначеному пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №317-VIII символіка 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1-ї Української дивізії УНА") відсутня, з огляду на що, вона не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму поширення або публічне використання якої в Україні заборонено.
За змістом доводів позивачка категорично незгодна із змістом цієї відповіді, у зв`язку з чим перебуває із відповідачами у стані конфлікту (незгоди).
Цей лист не є нормативно-правовим актом (не містить нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян), або актом індивідуальної дії, оскільки не направлений на управління поведінкою будь-яких осіб у публічних відносинах, а відтак, ні сам по собі лист, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень, ні дії щодо його складення та направлення адресату, не породжують для позивачки ні прав ні обов'язків, не створюють для неї жодних юридичних наслідків.
Суд апеляційної інстанції правильно не погодився з висновками суду першої інстанції, який визнав право позивачки на звернення до суду із цим позовом на підставі приписів статті 2 Закону України «Про захист суспільної моралі», виходячи з того, що позивачка не є учасником спірних правовідносин і нею не доведено, що оскаржувана відповідь (дія) зачіпає її індивідуально виражені права чи законні інтереси.
У касаційній скарзі позивачка наголошує, що суд апеляційної інстанції не надав ніякої оцінки тій обставині, що оскаржувані дії відповідачів зачіпають її інтереси як громадянки України, які, уважає, є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, що не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам. Викривлення історичних фактів стосовно дивізії СС «Галичина», і, як наслідок, пропаганда фашизму та неофашизму, що є забороненим відповідно до статті 2 Закону України «Про захист суспільної моралі», на переконання позивачки є порушенням суб'єктом владних повноважень прав та інтересів позивачки, оскільки зачіпає індивідуально виражені права та інтереси як громадянки України і члена суспільства.
Водночас обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності спірних рішень, дій чи бездіяльності.
ВИСНОВКИ: спірні дії відповідачів, які полягають у наданні у листі відповіді на запит журналіста інтернет-видання про надання інформації щодо розповсюдження Закону № 317-VIII на символіку дивізії СС «Галичина», самі по собі не є юридично значимим для позивачки, оскільки не мають безпосереднього впливу на її суб`єктивні права та інтереси. При цьому, доводи позивачки про порушення діями відповідачів її прав та інтересів як громадянки України і члена суспільства є абстрактними та не містять обґрунтування на підтвердження негативного впливу дій відповідачів на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивачки.
Наведене свідчить, що незгода позивачки із оскаржуваними діями відповідача не набула характеру юридичного спору, який міг би бути вирішений у порядку адміністративного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: адміністративна юрисдикція, повноваження Українського інституту національної пам'яті, предмет судового захисту
