Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 лютого 2023 року
у справі № 285/2941/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо заборони поєднання одним суб'єктом здійснення захисту обвинуваченого та представництва цивільного відповідача
Фабула справи: за вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Вирішено питання щодо цивільних позовів, відшкодування процесуальних витрат, арешту автомобілів та стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд ухвалою скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 в частині вирішення цивільного позову та призначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_10, посилаючись на положення ст. 78 КПК України, норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правила адвокатської етики, стверджує про порушення судами права ОСОБА_9 на кваліфікований правовий захист, оскільки адвокат ОСОБА_14 одночасно здійснював захист останнього та був представником цивільного відповідача ТОВ «Євросвіт». З огляду на зазначене, на думку захисника ОСОБА_10, міг бути конфлікт інтересів у обвинуваченого та цивільного відповідача, оскільки правова позиція ОСОБА_9, який перебував у трудових відносинах із цивільним відповідачем на момент ДТП, щодо визнання чи невизнання винуватості у пред'явленому обвинуваченні впливала на задоволення цивільного позову до ТОВ «Євросвіт». А також, як вважає скаржник, зазначений факт вплинув на правову позицію ОСОБА_9 щодо вини.
Правова позиція Верховного Суду: приписами ч. 1 ст. 78 КПК України передбачено, що захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як, зокрема, цивільний відповідач.
Також згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 78 КПК України особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник у випадку, якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги.
Вирішення питання про можливу суперечність інтересів обвинуваченого та цивільного відповідача перебуває у площині доктринального підходу до розподілу кримінальних процесуальних функцій, як обумовлених завданнями кримінального провадження певних самостійних напрямів діяльності суб`єкта (суб`єктів) кримінального провадження, що мають самостійні завдання, визначають права та обов`язки суб`єкта (суб`єктів), їх компетенцію та реалізуються за допомогою кримінальних процесуальних засобів у формі, регламентованій кримінальним процесуальним законодавством.
Ознаками кримінальних процесуальних функцій, серед іншого, є характер діяльності суб`єкта залежно від цілей, які перед ним стоять.
Ст. 22 КПК України визначає основні кримінальні процесуальні функції, а саме: державне обвинувачення, захист та судовий розгляд. Проте, аналіз чинного кримінального процесуального законодавства дає можливість виділити й інші похідні (допоміжні) кримінальні процесуальні функції, наприклад, такі як забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та заперечення проти цивільного позову.
Стосовно застосування у цьому провадженні п. 1 ч. 2 ст. 78 КПК України, слід зазначити, що інтерес обвинуваченого, на якого не покладається обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, полягає у спростуванні висунутого йому обвинувачення (повністю або частково), приведенні висновків суду у відповідність до фактичних обставин кримінального провадження, встановлення обставин, які пом'якшують, або спростування обставин, які обтяжують покарання.
Цілі, а отже інтерес цивільного відповідача, стосуються цивільного позову, повного чи часткового його визнання, заперечення проти нього, спростування характеру та розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Аналіз п. 9 ч. 1 ст. 393 та п. 9 ч. 1 ст. 425 КПК України дає підстави для висновку, що мета участі цивільного відповідача у кримінальному провадженні безпосередньо не пов`язана з вирішенням питань кримінально-правового характеру.
Більш того, адвокат ОСОБА_10 у касаційній скарзі лише у формі припущення зазначив про можливість існування конфлікту інтересів у обвинуваченого та цивільного відповідача, однак на конкретних обставинах та доказах провадження не підтверджено того, що захисник ОСОБА_14 несумлінно виконував свої обов`язки зі здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні, а також наявності суперечностей між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов'язками перед клієнтом.
Висновки: КПК не містить прямої заборони поєднання одним суб'єктом здійснення захисту обвинуваченого та представництва цивільного відповідача, крім випадків коли захисник або представник брали участь у цьому ж кримінальному провадженні як цивільний позивач чи цивільний відповідач (ч. 1 ст. 78 КПК України).
Ключові слова: злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, завдана злочином шкода, процесуальний статус захисника, процесуальний статус цивільного відповідача
