Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 лютого 2023 року
у справі № 200/9992/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо права сторони, яка здійснює допит, та суду задавати уточнюючі запитання свідку (потерпілому)
Фабула справи: за вироком суду першої інстанції визнано винуватими та засуджено до покарання:
ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна; п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;
ОСОБА_11 - за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна; пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_11 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна.
Згідно з цим вироком також засуджено ОСОБА_9.
Апеляційний суд ухвалою вирок місцевого суду щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_6 стверджує, що апеляційний суд у своєму рішенні не спростував позицію захисту щодо того, що при допиті потерпілих і свідків колегія суддів місцевого суду, а також і прокурор задавали потерпілим і свідкам обвинувачення навідні питання, чим, на його думку, істотно порушили вимоги ч. 3 ст. 23 і ч.ч. 6,7 ст. 352 КПК України, як і право засуджених на захист.
Правова позиція Верховного Суду: порядок допиту свідків і потерпілих під час судового розгляду врегульовано положеннями ст.ст. 352, 353 КПК України.
При цьому за змістом ч. 6 ст. 352 КПК України під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї.
Положення ч. 3 вищезгаданої статті покладають на суд обов'язок контролювати хід допиту свідків (потерпілого), щоб уникнути зайвого витрачання часу, захистити свідків від образи або не допустити порушення правил допиту.
Як свідки, так і потерпілий повинні надавати показання лише щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження ( ч. 1 ст. 95 КПК України).
Очевидно, що в більшості випадків особи, які допитуються не знайомі з тонкощами кримінального процесу і їм важко самостійно виділити із відомих їм обставин ті, що мають значення для кримінального провадження, у зв`язку з чим за відсутності певного контролю за їх допитом, він може призвести до безконтрольної тривалої розповіді і повідомлення непотрібних фактів, або навпаки, не повідомлення значущих фактів, які відомі допитуваному, але він вважає їх не важливими. Саме тому законодавець, зокрема поклав на суд обов`язок контролювати хід допиту свідків (потерпілих), щоб уникнути зайвого витрачання часу. Тому коли допитувана особа у своїх показаннях відхиляється від обставин, що мають значення для кримінального провадження, сторона яка здійснює допит, або суд можуть поставити їй, зокрема уточнююче питання, яке дозволить повернути розповідь допитуваного у напрямок відомих йому обставин, що мають значення для справи.
Висновки: положення КПК України не забороняють стороні, яка здійснює допит, і після такого допиту головуючому (членам колегії) задавати уточнюючі запитання, які дозволять правильно зрозуміти обставини повідомлені свідком (потерпілим) і виділити з них ті, які мають значення для кримінального провадження.
Ключові слова: дослідження доказів судом, порядок проведення допиту, процедура допиту, процедура судового розгляду, судовий допит
