Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 січня 2023 року
у справі № 585/902/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо визначення початку строку відбування покарання за правилами ст. 71 КК України
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17
ФАБУЛА СПРАВИ
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, за які ОСОБА_6 засуджено цим вироком та вироком апеляційного суду, шляхом повного складання призначених покарань ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Апеляційний суд ухвалою змінив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначеного остаточного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за вироком суду, частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком апеляційного суду у виді позбавлення волі на строк 5 років, і остаточно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. В іншій частині вирок суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Правило призначення покарання за сукупністю вироків є більш суворим, ніж за сукупністю злочинів.
По-перше, за правилами ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, суд повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, тоді як відповідно до ст. 70 КК України суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
По-друге, згідно з положеннями ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. На відміну від цього, за правилом, визначеним у ч. 4 ст. 70 КК України, у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України, а отже, після такого зарахування остаточне покарання фактично може бути меншим, ніж за останнім вироком, наприклад, якщо при призначенні покарання за сукупністю злочинів було застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
По-третє, відповідно до ч. 2 ст. 70 КК України при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає більш суворе покарання; якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. На відміну від цього згідно з ч. 2 ст. 71 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п`ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п`ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п`яти років.
По-четверте, згідно з ч. 3 ст. 70 КК України до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною. Натомість відповідно до ч. 3 ст. 71 КК України призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
Визначення законодавцем більш суворих правил призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, ніж за сукупністю злочинів, обумовлено саме фактом вчинення нового злочину (нових злочинів) після постановлення попереднього вироку, тобто після того, як цю особу вже було засуджено за інший злочин (інші злочини), але вона не зробила висновків зі своєї попередньої протиправної поведінки та факту її засудження, а навпаки продовжила злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.
ВИСНОВКИ: за правилами ст. 71 КК України строк відбування покарання слід обчислювати з моменту постановлення останнього за часом вироку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: множинність злочинів, порядок відбування покарання, способи визначення остаточного покарання
