Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 березня 2018 року
у справі № 470/207/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо правил призначення остаточного покарання
Фабула справи: вироком районного суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком районного суду від 13 січня 2016 року, який вироком апеляційного суду від 08 червня 2017 року скасований в частині звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання 4 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування призначеного покарання, строк тримання ОСОБА_1 під вартою з 29 березня 2017 року по 3 липня 2017 року (включно) із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вироком апеляційного суду вирок суду першої інстанції в частині зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання скасовано. Постановлено в цій частині свій вирок, яким ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутого покарання за вироком районного суду від 13 січня 2016 року, який вироком апеляційного суду від 08 червня 2017 року скасований в частині звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, - ОСОБА_1 остаточно визначено покарання - 4 роки позбавлення волі.
Постановлено строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 29 березня 2017 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано в строк відбування призначеного покарання строк попереднього ув'язнення 29 березня 2017 року по 20 червня 2017 року (включно) із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з 21 червня 2017 року по 28 листопада 2017 року - день за день.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Мотивація касаційної скарги: прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення кримінального процесуального закону. Зазначає, що ОСОБА_1 вчинив крадіжку майна 27 березня 2017 року, тобто до ухвалення вироку Апеляційного суду Миколаївської області 8 червня 2017 року, а тому безпідставно застосовано положення ч. 1 ст. 71 КК України, замість положень ч. 4 ст. 70 КК України. Повідомляє, що апеляційний суд на вказані порушення вимог закону увагу не звернув та не виправив їх.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, призначення покарання за сукупністю вироків застосовується судом у разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин.
Застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України, тобто призначення покарання за сукупністю злочинів, має місце у разі, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винний ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 13 січня 2016 року вироком районного суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування зазначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців.
Разом із тим вироком апеляційного суду від 08 червня 2017 року вирок районного суду від 13 січня 2016 року скасовано у частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку.
Таким чином, остаточне рішення щодо засудження ОСОБА_1 було постановлено 08 червня 2017 року.
Новий злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 вчинив 27 березня 2017 року, тобто до постановлення вироку апеляційного суду від 08 червня 2017 року.
Висновки: ст. 70 КК України є більш сприятлива в порівняння зі ст. 71 КК України, оскільки за даною нормою закону, суд може визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. В той час, як за нормами ст. 71 КК України, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.
Ключові слова: стан алкогольного сп'яніння, таємне викрадення грошових коштів
