Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 березня 2023 року
у справі № 296/1389/21
Цивільна юрисдикція
Щодо порядку розгляду судом питання про припинення права користування члена сім'ї власника житла
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 в інтересах свого неповнолітнього сина звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстрації.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні цього позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частинами першою, четвертою статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Права члена сім'ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, в якій зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту.
Сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Отже, аналіз положень ЖК України та ЦК України свідчить про те, що у частині першій статті 156 ЖК України не визначені правила про самостійний характер права члена сім'ї власника житлового будинку на користування житловим приміщенням, не визначена і природа такого права. Передбачено право члена сім'ї власника житлового будинку користуватися житловим приміщенням нарівні з власником, що свідчить про похідний характер права користування члена сім`ї від прав власника.
Зазначена норма не передбачає і самостійного характеру права користування житловим приміщенням, не вказує на його речову чи іншу природу. Водночас, посилання на наявність угоди про порядок користування житловим приміщенням може свідчити про зобов`язальну природу такого користування житловим приміщенням членом сім'ї власника.
Разом із тим, відповідно до частин першої та другої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
При вирішенні спору судами було враховано, що неповнолітній власник квартири, в інтересах якого діє його мати (рідна сестра відповідача), фактично проживає з матір`ю за іншою адресою. ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, не обґрунтовувала необхідності проживання у вказаній квартирі її та її сина, зокрема зважаючи на його на вік (на момент звернення до суду із цим позовом ОСОБА_2 виповнилося 13 років і місцем його проживання вважалося місце проживання його батьків).
Позивачкою також не надано доказів існування заборгованості по комунальних платежах, не доведено руйнування чи умисного пошкодження спірної квартири.
При вирішенні спору судами також було надано оцінку тому, що ОСОБА_3 вселився та був зареєстрований у квартирі зі згоди власника квартири, тривалий час користується спірною квартирою, у власності житла не має. При цьому ОСОБА_3 є інвалідом другої групи. Під час перебування квартири у її власності сама ОСОБА_1 не зверталася до суду з позовом стосовно користування спірною квартирою, а заявила такі вимоги лише після відчуження квартири на користь свого сина на підставі договору дарування.
Отже, у цій справі суди не встановили достатньої та пропорційної необхідності у захисті прав неповнолітнього ОСОБА_2, як власника житла, на користування квартирою, в якій він не проживає, шляхом серйозного втручання у право ОСОБА_3 на повагу до житла, яким він користується протягом тривалого часу.
ВИСНОВКИ: при розгляді питання про припинення права користування члена сім'ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: житлові спори, речові права на чуже майно, правовий статус члена сім'ї власника житла
